копія 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області про стягнення грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2003 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд  з позовом до прокуратури Хмельницької області про стягнення грошової допомоги в сумі 11992,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог він посилався на те, що працював в прокуратурі на прокурорсько-слідчих посадах з 21 червня 1971 року до 01 липня 1996 року. Згідно з наказом прокурора Хмельницької області від 26 червня 1996 року № 2030 він був звільнений з займаної посади за власним бажанням з виплатою вихідної допомоги в сумі 855,00 грн., що відповідало на той час Закону України “Про прокуратуру”.

Вважає, що у зв'язку із внесенням змін до цього Закону він має право на донарахування грошової допомоги, а тому просив стягнути з прокуратури Хмельницької області  11992,20 грн.

Рішенням Хмельницького міського суду від 06 червня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено. Стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 5323,25 грн. грошової допомоги.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2003 року апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області задоволено. Рішення Хмельницького міського суду від 06 червня 2003 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що рішення апеляційним судом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив його скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міського суду від 06 червня 2003 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, виходив з того, що  дія частини 15 статті 50-1 Закону “Про прокуратуру” поширюється лише на осіб, які після набрання ним чинності продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватися лише за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 15 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Тому, виплата грошової допомоги можлива за умови звільнення працівника  з роботи в органах прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи з інвалідності.

При виході на пенсію у 1996 році ОСОБА_1 було виплачено десять посадових окладів відповідно до Указу Президента України від 02 червня 1995 року № 414/95 “Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури”.

Отже, дія частини 15 статті 50-1Закону України “Про прокуратуру” поширюється на осіб, які після набрання ним чинності продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватися лише за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії.

Таким чином, ОСОБА_1 не мав права на грошову допомогу, передбачену статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 правильність висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

 Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2003 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області про стягнення грошової допомоги - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді                                      (підпис)                          Смокович М.І.

(підпис)                        Весельська Т.Ф.

(підпис)                         Горбатюк С.А.

(підпис)                        Мироненко О.В.

(підпис)                         Чумаченко Т.А.

    З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                             Семяніста С.Л.