Справа № 2-430/11

2/442/38/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2012 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -Кондус Л.А., при секретарі -Горват Н.Є., за участю: представника

позивача, відповідача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання заповіту недійсним», третя особа - приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що її батько, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 липня 2011 року. Батько, інвалід Великої вітчизняної війни ІІ групи. Крім того, починаючи з 1976 року переніс велику кількість захворювань, постійно перебував на лікуванні у медичних закладах. Лікувався у наркологічних закладах від алкогольної залежності. За останні роки стан батька дуже погіршився, він став безпомічним, потребував постійного догляду, був не в змозі самостійно вести господарство. Останній рік життя за висновком протоколу комп'ютерно-томографічного (КТ) дослідження головного мозку від 143.05.2010 року батько страждав на тяжкі захворювання мозку.

Позивач зазначає, що у липні 2011 року, ОСОБА_2, яка є відповідачем по справі, повідомила їй про наявність у неї заповіту складеного померлим. Із тексту заповіту, копію якого їй надала відповідач, вона дізналася, що її батько незадовго до смерті, 30 травня 2011 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом. У якому: усе своє майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, в тому числі грошові кошти та заощадження, майнові та немайнові права і взагалі, все те що на день його смерті буде йому належати і на що він матиме право заповів ОСОБА_2.

Позивач вважає, що вказаний заповіт складений та посвідчений з порушенням норм матеріального права, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, у зв'язку з чим заповіт підлягає визнанню недійсним. Складання та посвідчення приватним нотаріусом Корнієнко Ю.В. заповіту ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вимог ст.ст. 1248, 1253 ЦК України, зокрема порушено обов'язковість вимоги щодо присутності не менш як двох свідків при посвідчення заповіту. Тому позивач вважає вказаний заповіт нікчемним, посилаючись на ст.1257 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та суду пояснив, що померлий ОСОБА_3 страждав на алкоголізм, від цього лікувався та перебував на лікуванні в наркологічних закладах, за результатами КТ було пошкоджено його мозок, тому він не міг керувати своїми діями під час складання заповіту. При цьому доповнив, що нотаріус не мав права посвідчувати вказаний заповіт, оскільки повинен був враховувати стан здоров'я ОСОБА_3 та залучити свідків під час посвідчення заповіту.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечують та просять суд відмовити у задоволенні позову. При цьому відповідач суду пояснила, що її мати ОСОБА_5 була співмешканкою ОСОБА_3 За його життя вони проживали разом близько 7 років, потім тривалий час не проживали і повернулася її мати до нього проживати за 2 місяці перед його смертю. ОСОБА_3 сам просив матір, щоб вона поовернулася до нього жити. Вона додала, що за свого життя ОСОБА_3 постійно їздив до неї та до її дітей. Їй відомо, що дочка ОСОБА_3, яка є позивачем по справі, за останні 15 років до нього не приїздила.

Представник відповідача також додав, що ОСОБА_3 був адекватною людиною, що повністю доказано у судовому засіданні та вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи, тобто він міг розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складення заповіту.

Третя особа - приватний нотаріус Корнієнко Ю.В. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 з'явилася до нього у контору та прохала про виїзд за місцем проживання ОСОБА_3 , з метою складання заповіту, бо він є людиною похилого віку. Через 10 хв він виїхав і поспілкувався з ОСОБА_3, при цьому він був адекватним у всіх відносинах , дієздатним, розповів про своє життя, він без будь-яких сумнівів склав заповіт. Зір у нього був відмінний, передивився і прочитав заповіт декілька раз, підписував заповіт сам ОСОБА_3. Щодо залучення свідків він пояснив, що свідки залучаються лише у разі, якщо в силу фізичних вад зору особа сама не може прочитати заповіт. Текст заповіту ОСОБА_3 писав своєю рукою, при цьому був самостійним і алкольні напої в той день не вживав. Тобто необхідності та підстав для відмовити ОСОБА_3 у посвідченні заповіту у нього не було.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що коли захворів ОСОБА_3 вона йому допомагала, а потім перестала їздити, бо була не в змозі за сімейними обставинами і ОСОБА_3 запросив до себе ОСОБА_5, щоб вона за ним доглядала. Отсанній час він не вживав алкоголь. Коли він помер біля нього в той час нікого небуло. ОСОБА_3 дуже хвилювався за свою хворобу, за півроку до смерті на автомобілі він вже не їздив. Дочку його вона не бачила у нього жодного разу.

Свідок ОСОБА_5, 1941 року народження, проживає у с.Преображенка Томаківського району, суду показала, що відповідач по справі ОСОБА_2 є її дочкою. Вона з ОСОБА_3 були співмешканцями майже 6 років, потім розійшлися, після чого 10 років не проживали разом. Згодом її сусід ОСОБА_14 передав їй, що дзвонив ОСОБА_3 і просить, щоб вона приїхала до нього. І вона поїхала до ОСОБА_3, приготувала йому їсти та на його прохання залишилась проживати, оскільки останній не захотів переїхати до неї. До його смерті вона проживала у нього близько 3-х місяців. Вона також додала, що ОСОБА_3 перед смертю в датах, в часі не помилявся, тобто орієнтувався в часі добре.

Свідок ОСОБА_8, 1953 року народження, суду показала, що її чоловік та померлий ОСОБА_3 були раніше в добрих стосунках, оскільки вони неодноразово отримували у нього консультації з питань бджільництва. Вона особисто спілкувалася з ОСОБА_3. близько 20 днів до його смерті. На той час він усіх впізнавав, в датах не помилявся, все робив обмірковано, тобто він все розумів, при цьому просив покликати до нього ОСОБА_5 та її доньку.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він проживав з ОСОБА_3 по сусідству майже 35 років. Останнім часом за свого життя ОСОБА_3 часто зловживав спиртними напоями на довгий час, майже 3-4 рази на рік. Свідок вважає, що поведінка ОСОБА_3 була неадекватною, посилаючись на те, що він випивав та погано рухався. Дочка померлого була у останнього близько року тому, на похоронах батька її небуло.Йому також відомо, що ОСОБА_3 перед смертю вдома був сам.

Свідок ОСОБА_10 суду також показав, що він добре знав свого сусіда ОСОБА_3 , оскільки останній допомагав йому у веденні бджільництва. Йому відомо, що перед смертю ОСОБА_3 хворів та міг вживати алкогольні напої по 1-2 місяці. На той час ОСОБА_3 вже не розумів, що робить, і що говорить. Так траплялися випадки, коли ОСОБА_3 викликав міліцію, бо думав, що його обікрали, а насправді гроші були на місці. Отримані кошти від продажу бджіл розділив на трьох і роздав знайомим. Але також додав, що ОСОБА_3 його завжди впізнавав, гроші він рахував добре. ОСОБА_5 жила у ОСОБА_3 близько 1.5 місяців перед його смертю, але не кожного дня.

Свідок ОСОБА_11 суду показала , що вона працює лікарем невропатологом Томаківської ЦРЛ і ОСОБА_3 не був її пацієнтом , відповідно вна його ніколи не лікувала. Вона його знала, як чоловіка її пацієнтки, яка раніше у неї лікувалася, але нічого щодо його стану здоров'я та про нього вона сказати не може.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що вні працює лікарем Томаківської ЦРЛ . Він знав ОСОБА_3, оскільки у нього було 2 вулика, а ОСОБА_3 виїзжав до вуликів ОСОБА_13 ОСОБА_3 також протезував ся у нього і ббільше він його бачив. Свідок додав, що на той час ОСОБА_3 орієнтувався в часі, в розмовах, та був нормальною людиною.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, відповідача та допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане Відділом ДРАЦС Томаківського РУЮ 05 липня 2011 року.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_3, скориставшись своїм законним правом, 30 травня 2011 року склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_2, 1960 року народження. Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області державної нотаріальної контори Корнієнко Ю.В. 30.05.2011 року. Заповіт зареєстрований в реєстрі за № 879.

Відповідно ч. 2,3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно до ст. 1547 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про нотаріат»запис в реєстрі є доказом здійснення нотаріальних дій.

Із заповіту ОСОБА_3 від 30.05.2011 року вбачається, що оспорюваний заповіт складений у письмовій формі, особисто підписаний спадкодавцем та посвідчений приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області державної нотаріальної контори Корнієнко Ю.В.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів»передбачено, що «Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК».

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину».

З Акту амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи № 7 від 22 березня 2012 р., складеного судово-психіатричною експертною комісією відділу судово-психіатричних експертиз КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради, вбачається, Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів що ОСОБА_3 за свого життя, на момент складання заповіту (30.05.2011 р.), будь-яким психічним розладом не хворів.

Відповідно до ст. 39 ч. 1 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В даному випадку такого рішення стосовно ОСОБА_3 судом не було ухвалено.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції «Про порядок проведення нотаріальних дій»передбачена можливість складання заповіту не тільки із застосуванням технічних засобів, але і власноруч спадкодавцем або за його проханням - нотаріусом. При цьому, відповідно до ст. 47 Закону України «Про нотаріат», єдиною вимогою відносно тексту нотаріально засвідчуваного документа є те, що він повинен бути написаний ясно та чітко.

Позивачем, як доказ психічної хвороби померлого ОСОБА_3 було надано копію протоколу КТ дослідження головного мозку стосовно ОСОБА_3 суд вважає, що данний документ не є належним доказом, оскільки не завірений належним чином, відсутня печатка і джерело його походження невідоме.

Враховуючи викладене, беручи до уваги пояснення свідків, які у судовому засіданні не підтвердили наявних психічних розладів у померлого ОСОБА_3, суд вважає що підстав для визнання заповіту недійсним не вбачається.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України суд відносить на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 7, 15, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 225, 1220, 1222, 1248, 1253, 1257 ЦК України", пп. 1,2,4,5 п. 158 Інструкції по порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 47, 52 Закону України «Про нотаріат», суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Речові докази ( медична картка ОСОБА_3.) що була витребувана судом , після набрання рішенням законної сили повернути за належністю до Томаківської ЦРЛ для зберігання.

Суддя: Л. А. Кондус