Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/749/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Могильний О.П.

Категорія - Шахрайство Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого судді

ОСОБА_3,

суддів: Кабанової В.В., Петрової І.М.,

при секретарі: Зубрицькій І.М.,

за участю прокурора: Грозана А.В.,

захисника - адвоката: Фільштейна В.Л.,

особи, яка звільнена від кримінальної відповідальності: ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 травня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

На підставі ст.45 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з дійовим каяттям.

Вироком Кіровського районного суду ОСОБА_5 визнано винним у вчинені заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 працюючи на посаді заступника сектору дільничних інспекторів міліції Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в області та володіючи інформацією щодо надходження до відділу міліції безпідставної заяви про порушення кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_6, розуміючи, що ніякого відношення до прийняття рішення по ній не має, виявив бажання шахрайським шляхом заволодіти коштами останнього. Реалізовуючи свій намір ОСОБА_5 запросив ОСОБА_6 до свого кабінету та повідомив, що в нього дійсно можуть бути проблеми на що останній запропонував «вирішити»дане питання іншим шляхом, в зв'язку з чим ними була обумовлена сума коштів за «вирішення»питання в розмірі 5000 грн. Після цього, 13.12.2010 року біля 14 год. 30 хв. ОСОБА_5 попередньо домовившись по телефону та зустрівшись із громадянином ОСОБА_6 на вул. Виставочній у м. Кіровограді посадив останнього до автомобіля НОМЕР_1, який мав у користуванні та рухаючись по вулицям Виставочній - С. Кравчинського м. Кіровограда, шляхом обману та зловживання довірою одержав від останнього 4 000 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_5 та доведеності його вини в інкримінованому злочині, просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.190 КК України на 3 роки обмеження волі.

Мотивує свої доводи тим, що судом неправильно застосовано кримінальний закон внаслідок безпідставного застосування ст.45 КК України, оскільки згідно ч.1 ст.282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені ст.7-2 цього кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу. Однак судом в порушення зазначеної норми кримінально-процесуального закону, справу закрито не постановою а вироком.

Крім того, в ході судового розгляду справи перед учасниками процесу взагалі не ставилося на обговорення питання щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, будь-ким із учасників таке клопотання не заявлялося та учасники процесу свою думку з цього приводу не висловлювали, і лише під час дебатів у справі захисником підсудного у промові запропоновано суду закрити справу з цих підстав. У подальшому в своїй промові підсудний ОСОБА_5 підтримав дану позицію. Судом допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що полягало у недотриманні вимог ст.282 КПК України внаслідок закриття кримінальної справи неналежним процесуальним документом.

Також, зазначає, відсутність хоча б однієї із складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Проте, висновки суду, щодо щирого каяття ОСОБА_5, є помилковими, оскільки вину в інкримінованих органами досудового слідства злочинах він не визнавав, а стосовно його відношення до вчиненого з огляду на кваліфікацію його дій за ч.1 ст.190 КК України, дане питання судом не з'ясовувалося.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_5 та захисника - адвоката Фільштейна В.Л. в його інтересах, які вважали апеляцію безпідставною, в останньому слові засудженого ОСОБА_5, який просив апеляції залишити без задоволення а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.

Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_5 у вчинені злочину за який він визнаний винним, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну та об'єктивну оцінку і які ніким з учасників процесу не оскаржуються. Оскільки перекваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 з ч.3 ст.364, ч.2 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України ніким із учасників процесу не оскаржується, то колегія суддів не входить в оцінку правильності кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.190 КК України. Крім того, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 можливо було лише вироком суду.

Доводи апеляції стосовно того, що судом необгрунтовано звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дієвим каяттям, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України визнав повністю, про що свідчить його промова в судових дебатах, висловив жаль з приводу вчиненого ним діяння, розкаявся та неодноразово вибачився перед потерпілим. На досудовому слідстві та в суді добровільно назвав та визнав суму коштів, що були отримані від ОСОБА_6, і без його свідчень в цій частині довести суму отриманих ним коштів та обставини їх отримання було б неможливо. Повністю, добровільно і за власною ініціативою відшкодував завдані збитки, що підтверджується наданою та долученою до справи квитанцією. ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності або інших видів відповідальності ніколи не притягався, характеризується виключно позитивно, неодноразово заохочувався за досягнуті результати в службі, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував завдані збитки, отже, наявні всі складові дійового каяття, відтак суд першої інстанції законно та обгрунтовано звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду Кіровоградської області від 8 травня 2012 року, щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Судді: