ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
01 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участі третіх осіб на стороні відповідача: Кабінету Міністрів України та Центральної виборчої комісії, про визнання незаконним та нечинним рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Народний депутат України ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Президента України про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 5 червня 2007 року №497/2007.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення положень Конституції України, Закону України «Про вибори народних депутатів України» та інших нормативно-правових актів було прийнято Указ Президента України «Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України» від 05 червня 2007року № 497/2007.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2007 року, позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначений публічно-правовий спір відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України.
Такий висновок відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Указом Президента України «Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України» від 05 червня 2007 року № 497/2007 вирішено призначити позачергові вибори до Верховної Ради України на 30 вересня 2007 року, Центральній виборчій комісії забезпечити підготовку та проведення у шістдесятиденний строк до вказаної дати позачергових виборів, а Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування цих виборів.
Зазначений Указ Президент України видав на підставі пункту 7 частини першої статті 106 Конституції України, згідно якої Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією.
Зі змісту оскаржуваного Указу вбачається, що рішення Президента України ґрунтується на положеннях частини шостої статті 81, частини другої статті 82 Конституції України та на Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002. Будь-які посилання на інші нормативно-правові акти, у тому числі й на Закони України в тексті Указу Президента України відсутні.
Повноваження Президента України щодо призначення позачергових виборів до Верховної Ради України встановлені виключно нормами Конституції України.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» та інші
нормативно-правові акти, на які посилається позивач, не визначають підстави
та порядок призначення Президентом України позачергових виборів до
Верховної Ради України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених в адміністративному позові правових підстав вказує на те, що позивачем фактично ставиться питання щодо конституційності Указу Президента України «Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України» від 05 червня 2007 року № 497/2007.
За правилами пункту 1 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів та розпоряджень Президента України. Разом з цим відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України.
За таких обставин та норм процесуального і матеріального права правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що зазначений публічно - правовий спір відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України.
Доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують перерахованих положень законодавства та висновків суду.
Таким чином, оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий М.І. Смокович
судді Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко