копія
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
18 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Президента України ОСОБА_2., Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, третя особа - уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3., про визнання бездіяльності неправомірною за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, третя особа - уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18 квітня 2005 року на ім'я Президента України ОСОБА_2., голови Верховної Ради України ОСОБА_4. та Прем'єр-міністра України ОСОБА_5. ним було направлено звернення, у якому при розгляді пропонувалося забезпечити його особисту участь. Проте, ця пропозиція усіма відповідачами всупереч вимогам статті 18 Закону України “Про звернення громадян” була проігнорована.
Також на його звернення відповіді він не отримав, що є порушенням вимог статті 20 Закону України “Про звернення громадян”. Вважає, що внаслідок цього порушено його конституційне право на звернення.
Просив визнати бездіяльність Президента України, голови Верховної Ради України та Прем'єр-міністра України неправомірною і зобов'язати відповідачів надати відповідь на його звернення.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
20 квітня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з заявою про роз'яснення постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2006 року у задоволенні заяви ОСОБА_1. про роз'яснення постанови відмовлено.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 25 жовтня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилив, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2006 року залишив без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням вимог процесуального законодавства, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1. про роз'яснення постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року, виходив з того, що у суду відсутні правові підстави для роз'яснення постанови, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог статей 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та є зрозумілою.
З таким висновком погодився і апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Право звернення до суду особи, яка бере участь у справі, за роз'ясненням судового рішення гарантовано частиною першою статті 170 КАС України. Проте, таке право може бути реалізовано за умов, що судове рішення є незрозумілим. Суд може роз'яснити у цьому випадку своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, повноваження суду при вирішенні справи та зміст постанови визначені у статтях 161-163 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції 13 квітня 2006 року при постановленні рішення у даній справі дотримався вимог процесуального законодавства. Ухвалене ним рішення є зрозумілим, а тому, у суду першої інстанції відсутні підстави для його роз'яснення.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Президента України ОСОБА_2., Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, третя особа - уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3., про визнання бездіяльності неправомірною - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підпис) Смокович М.І.
(підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Семяніста С.Л.