копія
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
12 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської міської ради, Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) “Регіональна Інвестиційна компанія” про захист цивільного права за касаційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним рішення Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 105/04.
В обґрунтування своїх вимог вказали на те, що протягом тривалого часу вони мешкають у будинку АДРЕСА_1. Перед будинком, в якому вони мешкають, знаходився дитячий майданчик з розташованими на ньому малими архітектурними формами, місця для відпочинку дорослого населення, футбольне поле, майданчик для сушки білизни. Земельну ділянку позивачі використовували також в пішохідних цілях.
Рішенням Харківської міської радив від 23 червня 2004 року № 105/04 ЗАТ “Регіональна Інвестиційна компанія” надана в оренду земельна ділянка площею 0,6918 га на період будівництва 9-ти поверхового жилого будинку до 01 липня 2006 року. Під будинком заплановано розмістити підземний паркінг.
Позивачі вважають, що вказане рішення органу місцевого самоврядування порушує їхні права як власників квартир на користування земельною ділянкою та квартирами, оскільки при наданні земельної ділянки не були дотримані санітарні та протипожежні норми.
Просили визнати такою що не відповідає вимогам чинного законодавства проектну документацію ЗАТ “Регіональна інвестиційна компанія” на будівництво 5-9 поверхового будинку АДРЕСА_1 та визнати незаконним рішення Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 105/04.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року відмовлено позивачам в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2006 року апеляційні скарги ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, яка діє від імені ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представники ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 вказують на те, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, просять їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківською міською радою прийнято у межах її компетенції та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Проектна документація узгоджена з усіма відповідними організаціями та службами, проведена державна експертиза містобудівної документації, санітарною, протипожежною та екологічною службами надані необхідні дозволи. Будь-яких порушень законодавства при ухвалені рішення сесією міської ради не допущено. На розгляд сесії міськради наданий пакет документів у повному обсязі та відповідно до вимог Земельного кодексу України.
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Регулювання земельних відносин, згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад. Відповідні повноваження міських рад визначені й у статті 12 Земельного кодексу України.
Отже, Харківська міська рада мала повноваження на прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки АДРЕСА_1 з міських земель.
Оскаржуване рішення органом місцевого самоврядування прийнято з дотриманням вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України, якими передбачений порядок надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок в оренду, зокрема, за проектами відведення земельних ділянок, та порядок погодження таких проектів з відповідними службами.
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ “Регіональна інвестиційна компанія” погодила проект відводу земельної ділянки під будівництво жилого будинку з управлінням містобудування та архітектури, управлінням культури, державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області, Харківським міським управлінням земельних ресурсів та з Харківською міською санітарно-епідеміологічною станцією. Також була проведена державна землевпорядна експертиза.
Наявним у справі доказам суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку.
Правильним є й висновок суду апеляційної інстанції про те, що на цій земельній ділянці не було передбачено влаштування дитячого та спортивних майданчиків, а також що вона не перебувала у користуванні іншого землекористувача, оскільки доказів на підтвердження цих обставин у справі немає.
Фактичне користування відведеною під забудову земельною ділянкою мешканцями будинку АДРЕСА_1 не породжує правових підстав для визнання за ними права користування земельною ділянкою.
За таких обставин, у судів не було підстав для задоволення позову.
Постановлені судами у цій справі судові рішення є законними та обґрунтованими.
Доводи касаційних скарг правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2006 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підпис) Смокович М.І.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
(підпис) Штульман І.В.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Семяніста С.Л.