ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-28069/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2008 року                                                                                                         м. Київ

            Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М. І.

суддів:  Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Меншикової О.Я.

за участю представників:

позивача: не з'явились

відповідача: Зінченко Ю.В. від 06.02.2008р. №1194/10

розглянувши у судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акант» до державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Акант» на Рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі                   №20-3/021, -

ВСТАНОВИЛА:

                Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006р. у справі №20-3/021, залишеним без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

                 Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі №20-3/021 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

            Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Податковим повідомленням-рішенням №0000352310/0 від 10.06.2005р. до позивача застосовано штрафні санкції  з податку на прибуток у розмірі 866,90 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000012310/2 від 10.06.2005р. позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 7 419,00 грн. та застосовано штрафні санкції  у розмірі 2 842,60 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000022310/2 від 10.06.2005р. позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 13 747,00 грн. та застосовано штрафні санкції  у розмірі 6 873,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акта перевірки від 08.10.2004р., яким встановлено, що у листопаді-грудні 2003р. позивачем було реалізовано СПД ОСОБА_1, який не є платником податку на додану вартість, висівки за цінами нижче, ціни, що склалися на ринку ідентичних товарів протягом періоду, що перевірявся.  Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 4.2 ст. 4 закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, база оподаткування визначена платником виходячи з фактичної ціни угоди, а не зі звичайної ціни.

Так посилаючись на те, що позивачем до перевірки не було надано всі документи, що підтверджують господарську діяльність за період, що перевірявся, суди дійшли висновку про те, що перевіркою достовірно встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а документи на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме, акти зачистки виробничого корпусу і результат переробки зерна, калькуляція собівартості продукції, судом не приймаються, оскільки, зазначені документи до перевірки не надавались.    

Отже, відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що податковим органом  в Акті перевірки правомірно визначено звичайні ціни на товар, що реалізувався позивачем СПД ОСОБА_1, отже, висновки щодо неповного віднесення позивачем до бази оподаткування операцій з СПД ОСОБА_2 ґрунтуються на даних податкового та бухгалтерського обліків, позивачем не доведено помилковості визначення відповідачем податкових зобов'язань.

При цьому, судами не взято до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, посилання судів на Акт перевірки від 08.10.2004р., як на встановлені факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, без дослідження первинних документів позивача є порушенням вимог ст. 86  Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування  судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення  норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Керуючись ст. ст. 221, 227, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                       ухвалила:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Акант»   задовольнити частково.

2.   Рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі                   №20-3/021 скасувати справу №20-3/021 направити на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                   М.І. Костенко

судді:                                                                                                            Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак

                                                                                                                      Т.М. Шипуліна

                                                                                                                      Є.А. Усенко

Головуючий суддя:                            підпис                                            М.І. Костенко

судді:                                                     підпис                                            Л.І. Бившева

підпис                                            Н.Є. Маринчак

підпис                                           Є.А. Усенко

                                                               підпис                                           Т.М. Шипуліна

З оригіналом вірно відповідальний секретар                                           В.Л. Хрущ