ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.12 Справа № 5015/6347/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

з участю представників відповідача Бабій М.М., Рудик В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»на рішення господарського суду Львівської області від 11 січня 2012 року у справі № 5015/6347/11 за позовом державної екологічної інспекції в Львівській області до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення 16 662,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», з позовними вимогами стягнути з відповідача на користь держави в особі державної екологічної інспекції у Львівській області на спеціальний рахунок Підбузької селищної ради 16662,32 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою дотримання вимог лісового та природоохоронного законодавства Дрогобицьким дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс»виявлено факт самовільної рубки дерев. Позивач вважає, що відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки, допустив їх самовільну рубку, яку своєчасно не виявив, а тому повинен відшкодувати державі збитки. Розрахунок збитків виконано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №655 від 23.07.2008 р. "Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Господарський суд Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.) рішенням від 11 січня 2012 року по справі № 5015/6347/11 стягнув з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області на спеціальний рахунок Підбузької селищної ради 16662,32 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції констатував, що факт самовільної рубки підтверджується актом № 26 від 25.03.2011 р., який складений та скріплений підписами в.о. начальника відділу екологічного контролю біоресурсів та ПЗФ, державного інспектора з ОНПС у Львівській області у присутності головного лісничого Дрогобицького ДЛГП "Галсільліс". Нарахування розміру збитків проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №655 від 23.07.2008 р. "Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Пунктом 1 вказаної постанови зазначено, що такси застосовуються для обчислення шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, в разі незаконного вирубування дерев до ступеня припинення росту. Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 р., акт перевірки -це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

Суд першої інстанції відхилив посилання представника відповідача на те, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобов'язаний відшкодовувати завдану державі шкоду, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем також не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу. У матеріалах справи міститься наказ №49 від 05.04.2011 р. Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс", яким оголошено догану майстру лісу Підбузького лісництва ОСОБА_3 та ліснику Дрогобицького лісництва ОСОБА_4 за допущення у їх обходах самовільних рубок, що слід розцінювати як незабезпечення охорони лісових насаджень.

Правовою підставою стягнення збитків суд першої інстанції вказав статті 5, 20, 68 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 19, 64, 89, 91, 94, 107 Лісового кодексу України, статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс»оскаржило назване рішення суду першої інстанції до Львівського апеляційного господарського суду, просить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Скаржник наголошує на порушення судом першої інстанції приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статей 19, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо приписів про стягнення шкоди з винної особи, яка цю шкоду завдала.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідач не здійснював рубки лісу, яку здійснили невстановлені особи, а відтак його вини у спричиненій шкоді немає, тому відповідальність за порушення повинні нести безпосередньо особи, які вчинили дане порушення. А даному ж випадку з відповідача стягнено збитки фактично за неналежну охорону лісу, що не тотожно незаконному вирубуванню дерев. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають. Суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи і вищеназваних норм закону і неправомірно стягнув з відповідача 16662,32 грн. заподіяних державі збитків за незаконну вирубку дерев з огляду на встановлений факт вчинення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства - незабезпечення належної охорони лісу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним і обгрунтованим, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Учасникам судового процесу належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухав пояснення представників сторін, розглянув апеляційну скаргу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» та матеріали справи Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 11 січня 2012 року у справі № 5015/6347/11 слід скасувати, в позові відмовити з нижченаведених підстав.

Згідно з матеріалами справи позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі державної екологічної інспекції у Львівській області на спеціальний рахунок Підбузької селищної ради 16662,32 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства -за незаконне вирубування дерев.

Факт порушення природоохоронного законодавства позивач доводить актом № 26 перевірки дотримання природоохоронного законодавства Дрогобицького ДЛГП "Галсільліс від 25 березня 2011 року, в якому зазначено, що в.о. начальника відділу екологічного контролю біоресурсів та ПЗФ, державний інспектор з ОНПС у Львівській області у присутності головного лісничого Дрогобицького ДЛГП "Галсільліс" перевірили Дрогобицьке ДЛГП "Галсільліс" на предмет дотримання вимог лісового та природоохоронного законодавства і виявили, зокрема, самовільну рубку двох дерев у Підбузькому лісництві (кв.40), чим завдано шкоду лісу на суму 10502,36 грн. та самовільну рубку двох дерев у Дрогобицькому лісництві (кв.17), чим завдано шкоду лісу в сумі 6159,96 грн. Розрахунок шкоди виконано на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 655 від 23 липня 2008 року "Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". При цьому в названому акті 26 від 25 березня 2011 року зазначено й той факт, що Дрогобицьке ДЛГП "Галсільліс" не має актів на право постійного користування землею, лише виготовлена технічна документація та погоджено межі з землекористувачами на 59,5 % площі. Проект організації та розвитку лісового господарства погоджений з Дрогобицькою райдержадміністрацією.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 68 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

За приписами статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства серед інших, несуть й особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев та чагарників.

Відповідно до вимог статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на особу, яка її заподіяла, можливе за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відшкодовувати шкоду за порушення лісового законодавства повинні особи, винні,зокрема, в незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев.

У позовній заяві та в наданих суду поясненнях позивач вважає, що саме відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження закріплених за ним лісів, допустив їх порубку на належній йому території і тим самим порушив лісове законодавство, за що й повинен відшкодувати нараховані збитки за самовільну рубку дерев.

За приписами ст.17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної або комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються відповідно спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

В силу ст.19 Лісовго кодексу України саме постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

За приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

З викладеного слідує, що у постійне користування Дрогобицькому дочірньому лісогосподарському підприємству "Галсільліс" ліси повинні бути надані на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" лісом повинно посвідчуватись державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Суду апеляційної інстанції не надано, а в матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який посвідчує, що Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство "Галсільліс" є постійним користувачем лісу на території Дрогобицького району. Більш того, в акті 26 від 25 березня 2011 року вказано про відсутність у відповідача акта на право постійного користування землею. Виготовлення і погодження технічної документації на 4253 га, що становить 59,5 % не доводить виникнення у відповідача права постійного користування лісом в цілому і на території Підбузького і Дрогобицького лісництв зокрема.

Немає у матеріалах справи та не надано апеляційному суду й рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання відповідачу лісів, в тому числі й на тих територіях, де виявлено самовільну рубку дерев.

Отже належними і допустимими доказами не доведено, що відповідач є постійний лісокористувач на території Підбузького і Дрогобицького лісництв, в тому числі й тих кварталів лісу, де виявлено самовільну рубку дерев. Відтак відсутні законні підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди за порушення лісового законодавства, зокрема в даному випадку - за незаконне вирубування дерев.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту порушення лісового законодавства, а саме незаконного вирубування дерев, та стягнення цієї шкоди з лісокористувача, як з особи, яка не забезпечила охорону і збереження лісу від незаконної рубки, необхідно на підставі достовірних доказів встановити, що саме ця особа є постійним лісокористувачем на території, де це порушення виявлено. Такі доказів суду не надано. Тому висновок суду першої інстанції про вину відповідача та про його відповідальність не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржене рішення господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що в силу ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 11 січня 2012 року у справі № 5015/6347/11.

На підставі приписів ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»задовольнити. Рішення господарського суду Львівської області від 11 січня 2012 року у справі № 5015/6347/11 скасувати та прийняти нове рішення:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98; ідентифікаційний код 3805708) на користь Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(82180, Львівська обл., Дрогобицький район, смт. Підбуж, вул. Галицька, 8; ідентифікаційний код 00854506) 804,75 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Юрченко Я.О.