ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - УДКУ в Харківській області), Орджонікідзевського районного відділу Харківського міського управління УМВС України в Харківській області (далі - Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) та Харківського міського управління УМВС України в Харківській області (далі - ХМУ УМВС України в Харківській області) про визнання дій відповідачів неправомірними та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Орджонікідзевської районної ради міста Харкова, УДКУ в Харківській області, Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та ХМУ УМВС України в Харківській області про визнання дій неправомірними та відшкодування майнової шкоди потерпілому від злочину.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2005 року первісний відповідач Орджонікідзевська районна рада міста Харкова був замінений належним відповідачем - Президентом України.
Позивач зазначав, що в ніч з 23 на 24 квітня 2002 року відносно нього невідомими особами на території Орджонікідзевського району міста Харкова був скоєний злочин, внаслідок чого була заподіяна матеріальна і моральна шкода, загальна сума якої складає 5000 гривень.
За вказаним фактом була порушена кримінальна справа, по якій позивач відповідними постановами був визнаний потерпілим та цивільним позивачем.
У зв'язку з невстановленням осіб, які скоїли злочин, 31 грудня 2003 року начальником відділу дізнання Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України в Харківський області була винесена постанова про призупинення досудового слідства.
Посилаючись на те, що протягом трьох років внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків органами міліції злочинці не встановлені та заподіяна йому злочином шкода не відшкодована, позивач вважав, що шкода має бути йому відшкодована державою з врахуванням встановленого індексу інфляції та упущеної вигоди у вигляді 23% річних. Також зазначав, що цими неправомірними діями та бездіяльністю йому заподіяна моральна шкода, оскільки невідшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, змусило його звертатися до органів влади, судів, юридичних фірм, що суттєво порушило нормальні життєві стосунки, призвело до погіршення матеріального стану.
Просив суд задовольнити позовні вимоги
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2006 року, залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду Харківської області, позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
У запереченнях на касаційну скаргу представник Президента України просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у ній є Президент України. Отже, виходячи з приписів частини першої статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа в суді першої інстанції повинна розглядатися судом в колегіальному складі. Однак, в супереч зазначеним положенням адміністративного судочинства, справа була розглянута суддею одноособово, тобто неповноважним складом суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Зазначених обставин та положень процесуального законодавства не врахував суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.
Повноваження суду касаційної інстанції під час розгляду справи в попередньому судовому засіданні, визначені статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що в попередньому судовому засіданні суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
За таких порушень процесуального законодавства рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий М.І. Смокович
судді Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко