ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 жовтня 2006 р.

№ 28/179

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну   скаргу

ВАТ "Мода-Сервіс"

на рішення та постанову

Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 року

у справі за позовом до

Приватного виробничо-комерційного підприємства "ЮПІ" ВАТ "Мода-Сервіс"

про	стягнення коштів

     

  В С Т А Н О В И В:

у червні 2006 року, приватне виробничо-комерційне підприємство "ЮПІ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Мода-Сервіс" 4 722,36 грн. на відшкодування завданих йому збитків, доходів, які він міг би отримати за звичайних обставин у сумі 29 352,48 грн. та витребування майна чи стягнення його вартості у сумі 82 722,71 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 1996 року орендує у відповідача 8 кв.м нежитлового приміщення у будинку №113 по вул. Героїв Сталінграду м. Дніпропетровська.

Останній договір укладено 30.12.2004 року на період до 30.06.2005 року і розглядаючи його позов про укладення договору найму на новий строк, господарський суд Дніпропетровської області у своєму рішенні від 23.09.2005 року у справі №12/108, визнав його право користуватися об’єктом оренди до 31.12.2005 року.

Але, в порушення договірних зобов’язань, відповідач перешкоджає користуватись об’єктом оренди, самовільно демонтував обладнання, що призвело до припинення роботи фотолабораторії, пошкодження хімреактивів вартістю 691,60 грн., звільнення працівників і виплати їм заробітної плати за час простою та компенсаційних виплат при звільненні на суму 4 030,76 грн., а також втрати доходів, які складають 29 352,48 грн.

Крім того, позивач посилався на неналежне зберігання його обладнання і поряд з вимогами про відшкодування збитків просив зобов’язати відповідача повернути обладнання фотолабораторії  у технічно-придатному стані, або стягнути на відшкодування його вартості 82 722,71 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на помилковість висновків суду щодо його вини у збитках позивача, неправильну правову оцінку обставин справи і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Як зазначається у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2005 року у справі №12/108 встановлено право позивача щодо користування об’єктом оренди до 31.12.2005 року, а тому відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки, які позивач зазнав внаслідок неотримання доходів від діяльності фотолабораторії, пошкодження фотореактивів, виплати заробітної плати і компенсаційних виплат при звільненні працівників, а також повернути обладнання чи відшкодувати його вартість.

Проте, визнати, що наведені вище висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними і підтверджуються достовірними доказами не можна.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач орендував 8 кв.м у приміщенні по вул. Героїв Сталінграду, 113  м. Дніпропетровська з 1996 року на підставі договорів оренди від 01.10.1996 року та 22.02.1999 року.

Додатковими угодами до останнього договору строк дії договору від  22.02.1999 року продовжили до 23.12.2002 року, а листами від 23.12.2002 року та 25.12.2003 року відповідач надав згоду на продовження договору оренди до 31.12.2004 року.

30.12.2004 року сторони уклали договір оренди у новій редакції й обумовили, що об’єкт оренди надається позивачу на період до 30.06.2005 року.

Вважаючи, що відповідно до частини першої ст.285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, позивач звернувся до господарського суду з позовом про продовження строку дії договору оренди №120 від 30.12.2004 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2005 року у справі №12/108 у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на це рішення, як таке, що встановило право позивача користуватись об’єктом оренди на період до 31.12.2005 року відповідно до умов, визначених договором оренди №63 від 22.02.1999 року, суди не звернули уваги, що наслідками судового розгляду спору у справі №12/108 є відмова у продовженні терміну дії договору оренди №120 від 30.12.2004 року, а наведене обґрунтування не є встановленням тих фактів, які, згідно ст.35 ГПК України, не потребують доказування у даній справі, а тому без належної правової оцінки договору №120 від 30.12.2004 року, наведених у письмових зверненнях клопотань позивача щодо продовження дії цього договору, обгрунтованості відмови йому зі сторони відповідача із-за неможливості продовження дії договору оренди, висновок суду про правомірність користування об’єктом оренди після 30.06.2005 року не можна визнати таким, що відповідає дійсним обставинам справи і є правильним.

Не з’ясовані належним чином і обставини справи, з якими позивач пов’язує настання збитків та їх обсяг.

Додані до справи листи позивача підтверджують, що до закінчення терміну дії договору оренди №120 від 30.12.2004 року, йому було відомо про небажання відповідача продовжувати договірні відносини, а листом від 21.06.2005 року (а.с.115 т.1) його повідомили про ремонт і можливість припинення енергопостачання.

Але, чи вчинялись позивачем дії для запобігання можливих втрат судом не з’ясовувалось, період використання та якісні характеристики хімреактивів на час припинення роботи обладнання не встановлювались; стягуючи з відповідача заробітну плату, сплачену працівникам позивача за час простою, та компенсаційні виплати при звільненні, суди не врахували, що згідно ст.113 Кодексу законів про працю України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) і решта виплат здійснюється на розсуд власника та не може бути покладена на іншу особу, а стягуючи 29 352,48 грн. неотриманого доходу, суди не звернули уваги, що дохід обраховується без урахування витрат на виробництво, обґрунтування правомірності наведеного  позивачем розрахунку витрат не навели.

Зобов’язуючи відповідача повернути обладнання у технічно-придатному стані, суди технічний стан цього обладнання, як на час припинення строку дії договору оренди, так і на час розгляду спору судом, не з’ясували, вимоги щодо нього не встановили, вартість можливих втрат не визначили і спір у цій частині не вирішили; доводи відповідача про те, що з часу повідомлення позивача про необхідність отримання обладнання, він не несе відповідальності за його схоронність, не перевірили й оцінки їм не надали.

При такому положенні, постановлені у справі судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обгрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                                

                                                                                            В.М. Харченко