ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 8/142/06 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р.
у справі №8/142/06 господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Крок-ГТ”
про стягнення 44 187,84грн.
за участю представників:
ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” –Тищенко Т.А.;
ТОВ “Крок-ГТ” –Балєва Г.О.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Крок-ГТ” 44 187,84грн. штрафу за прострочення поставки та недопоставку продукції.
В обґрунтування позовних вимог, ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” посилається на не виконання відповідачем в установлений договором№1392/05 від 19.10.2005р. строк взятих на себе зобов’язань щодо поставки неізольованого дроту (а.с.2-4).
Відповідач у справі – ТОВ “Крок-ГТ” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що невиконання зобов’язання з поставки продукції за договором №1392/05 від 19.10.2005р. обумовлено виною позивача, який неодноразово допускав порушення виконання зобов’язань з оплати поставленої йому продукції за іншими договорами (а.с.22-23).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 17 300грн. штрафу.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення умов договору недопоставив в установлений договором строк частину продукції позивачу, за що договором передбачена відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого у даному випадку складає 27300,83грн. При цьому, суд, скориставшись встановленим ст.83 ГПК України правом, зменшив розмір штрафу до 17 300грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. залишено без змін (а.с.127-128).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Крок-ГТ” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх змінити в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню, збільшивши його до 44 187,84грн.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.10.2005р. між сторонами у справі –ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” та ТОВ “Крок –ГТ” укладено договір поставки №1392/05, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами договору, відповідач взяв на себе зобов’язання передати у власність позивача провід неізольований АС у кількості та по ціні, визначеній специфікацією, а позивач –прийняти та оплатити його (п.1.1 договору).
Специфікацією, яка є додатком до договору, визначено найменування, кількість та ціна продукції, що поставляється: 35,48тн проводу неізольованого АС 35 на суму 411 568грн.; 12,05т проводу неізольованого АС 50 на суму 139780грн.
Згідно п.2.2 договору, поставка продукції здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту підписання договору, а оплата –по факту поставки протягом 20 банківських днів.
Спір у даній справі виник у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ “Крок-ГТ” взятих на себе зобов’язань в частині поставки продукції у встановлений договором строк.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач допустив порушення умов договору в частині строків поставки, здійснивши поставку продукції за договором лише 12.12.2006р. і не у повному обсязі – 18,111т. проводу АС 35 на суму 210 087,67грн.
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За недопоставку або несвоєчасну поставку продукції договором передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 8% вартості недопоставленої або непоставленої продукції (п.7.1).
Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на стягнення штрафу, передбаченого п.7.1 договору.
Право господарського суду у виняткових випадках на зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п.3 ст.83 ГПК України.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №8/142/06 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.