Справа № 22 - 1485/06 Категорія: 22
Головуючий)! суді 1 інстанції: Монич В.О. Доповідач: Беляков LI.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Белякова 1.1.
суддів- СобослояГ. Г., Боднар О. В.
при секретарі: Байзат С Ю.
з участю сторін ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19 серпня 2006року, -
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_2 пред 'явила позов до ОСОБА_1 про поділ майна.
Зазначала, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 10 липня 1993 року по 23 серпня 2005 рік. Під час шлюбу ними був придбаний будинок по АДРЕСА_1в м. Мукачево за 5000 доларів США. В придбання будинку вона, позивачка, вклала 3800 доларів США, що складає 19/25 частин від всієї вартості, особистих коштів, виручених неї від продажу квартири, яка належала їй та її синові ще до укладення з відповідачем шлюбу. Лише решта сума в розмірі 1200 доларів США, що складає 6/19 вартості будинковолодіння, була придбана за рахунок спільних коштів. Таким чином, спільною сумісною власністю с 6/25 частин будинковолодіння, яка і підлягає поділу між; нею та відповідачем в рівних частках..
Посилаючись на дані обставини позивачка просила суд поділити спірне будинковолодіння, визнавши за нею право власності на 22/25 частин, за відповідачем - на 3/5 частин, а оскільки частка останнього є незначною, позивачка також: просила визнати за нею право власності і на цю частку відповідача з виплатою йому компенсації за її рахунок та зобов 'язати ОСОБА_1 звільнити будинок.
Рішенням суду позов задоволено. Визнано за позивачкою право власності на 22/25 частин будинку, за відповідачем - на 3/25 частин, на яку суд також: визнав право власності за позивачкою, зобов'язавши останню виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 5006 грн. 85 коп. вартості цієї частки. Одночасно суд зобов 'язав відповідача звільнити будинок після набуття позивачкою права власності на нього.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції змінити і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Вказує, що весь будинок належить йому та позивачці на праві спільної сумісної власності і на кожного припадає по 1\4 частині. Висновки суду про те, що 19/25 вартості будинку були сплачені позивачкою за рахунок особистих коштів не відповідають фактичним обставинам справи і не грунтуються на матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши справу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, спірний будинок
куплений був сторонами під час шлюбу' за 5000 доларів США, з' яких 3800_додарів США були особистими коштами позивачки, виручених нею від продажу квартири, що
належала їй ще до укладення з відповідачем шлюбу. В зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що на позивачку припадає 22/25 частини в будинковолодінні, а на відповідача -3/25 частини. Оскільки ж частка останнього є незначною і не може бути виділена йому в натурі, суд визнав за необхідне визнати право власності позивачки і на цю частку, зобов 'язавши її виплатити відповідачу вартість його частки, яка відповідно до висновку експерта становить 5006 грн. 85 коп.
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що будинковолодіння по АДРЕСА_1в м. Мукачево було придбано позивачкою на підставі договору купівлі - продажу 2 липня 1995 року, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Отже, відповідно до вимог cm. 22, 28 КпШС України 1969 року, чинного на той час, спірний будинок вважається спільною сумісною власністю сторін і їх частки в ньому визнаються рівними.
Крім того, належність позивачам спірного будинку саме на праві спільної сумісної власністю визнано також: рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 3 серпня 2005 року.
Дійсно, згідно cm. 24 КпШС України 1969 року майно набуте одним із подружжя до одруження або набуте під час шлюбу, але в дар чи в порядку спадкування, є особистою власністю кожного із них і поділу не підлягає. При цьому, якщо однин із подружжя приймав участь особистими коштами в придбанні спільного майна, його частка в ньому підлягає відповідному збільшенню.
Відповідно до вимог cm. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Між тим, надані позивачкою докази не стверджують, що вона в придбанні спірного будинковолодіння приймала участь особистими коштами.
Так, згідно договору купівлі - продажу від 2 липня 1995 року спірне будинковолодіння було придбано за 150 млн. крб., а не за 5000 доларів США, як вказано в позові та рішенні суду першої інстанції.
Позивачка довела, що разом із тоді неповнолітнім сином від першого шлюбу ОСОБА_3 вона була власницею двокімнатної квартири в м. Мукачево, право власності на яку вона набула ще до укладення з відповідачем шлюбу.
Є доведеним (а.с. 10), що цю квартиру позивачка продала під час шлюбу з відповідачем, проте не за 3800 доларів США, а за 10 млн. крб., що складає лише 1/15 частину вартості спірного будинковолодіння, а не 19/25 частин.
Визначаючи вартість проданої квартири та придбаного спірного будинку в доларах США, суд перевів вказану у договорах ціну за курсом, який діяв на час укладення вказаних вище угод. Проте, такий спосіб визначення вартості майна законом не передбачений, в зв 'язку з чим і не може бути покладений в основу висновків суду.
Крім того, згідно договору купівлі - продажу квартиру позивачка продапа 2 вересня 1994 року, тобто за 10 місяців до придбання спірного будинковолодіння. З врахуванням того, що між продажем квартири та купівлею будинку пройшов великий проміжок часу, колегія суддів вважає, що сам по собі факт продажу позивачкою квартири не свідчить, що виручені, нею кошти були витрачені саме на купівлю будинковолодіння, а не на інші цілі.
Слід також: зазначити, що відповідач на той час займався підприємницькою діяльністю, був засновником та директором приватного підприємства, товарообіг якого згідно акту Мукачівської ДПА (а.с. 71-73) у 1995 році склав більше б млд. крб., що дає обґрунтовані підстави вважати, що спірне будинковолодіння було придбане за рахунок одержаних під час шлюбу відповідачем доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.
Отже, колегія суддів вважає, що спірне будинковолодіння є спільною сумісною власністю сторін, їх частки в будинковолодінні є рівними і кожен з них має право на виділення йому 1\2 частини.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
рішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від ІЯсерпня 2006 року - змінити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Поділити будинковолодіння по АДРЕСА_1в м. Мукачево.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 'А частину будинковолодіння по АДРЕСА_1вм. Мукачево.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Уз частину будинковолодіння по АДРЕСА_1в м. Мукачево.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.