ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 4/332-24/42 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. та рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2006р.
у справі №4/332-24/42 господарського суду Львівської області
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
“Гама-Техніка ЛТД”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш”
про стягнення 35 416грн., зобов’язання підписати акт
за участю представників:
ТОВ “Гама-Техніка ЛТД” - не з’явилися;
ТОВ “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гама-Техніка ЛТД” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” 35 413грн., а також зобов’язати його підписати акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 187 878грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на, що ним були виконані роботи, передбачені договором підряду №25/08 від 25.08.2005р., укладеним з відповідачем, між тим останній відмовляється підписати акт, а також провести остаточні розрахунки (а.с.2-4).
Відповідач у справі – ТОВ “Виробниче підприємство
“Укрзахідавтоспецмаш” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- роботи виконані з значним порушенням встановленого договором строку;
- позивач перевищив кошторис робіт, не попередивши про це ТОВ “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш”, у зв’язку з чим не вправі вимагати відшкодування додаткових витрат (а.с.47-48).
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 35 416грн. основної заборгованості; в частині зобов’язання підписати акт прийому-здачі робіт провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що:
- сторонами підтверджено фактичний обсяг виконаних робіт шляхом підписання акта прийому-здачі робіт, у якому зазначено, що зауважень щодо якості робіт не має;
- під час укладання договору сторонами погоджено приблизний кошторис на виконання робіт, що підлягав уточненню з урахуванням фактичного об’єму виконаних робіт;
- акт приймання робіт з визначенням остаточної ціни відповідачем не підписано і мотиви його не підписання визнані необґрунтованими;
- строки виконання робіт порушені у зв’язку з несприятливими погодними умовами і зазначена обставина, у відповідності з умовами договору, є підставою для відкоригування встановленого строку;
- заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи не сплачена.
Провадження у справі в частині зобов’язання відповідача підписати акт припинено у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. залишено без змін (а.с.110-114).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині задоволення заявлених вимог, прийнявши нове рішення щодо відмови у позові у цій частині.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права судами.
Позивач у справі –ТОВ “Гама-Техніка ЛТД” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.08.2005р. між сторонами у справі –ТОВ “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” та ТОВ “Гамма-Техніка ЛТД” укладено договір підряду №25/08, предметом якого є оплатне виконання позивачем за замовленням відповідача з реконструкції покрівлі виробничого приміщення за адресою: Львівська обл., м. Дубляни, вул. Львівська, 16.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду, що вірно встановлено судами обох інстанцій.
Так, в силу ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт.
Відхиляючи вимоги позивача, відповідач, зокрема, посилався на значне перевищення ТОВ “Гамм-Техніка ЛТД” вартості робіт, яка визначена умовами договору; порушення строків виконання робіт.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із основних обов’язків замовника за договором підряду є обов’язок прийняти роботу та оплатити її, що визначено ст.ст.853,854 ЦК України.
Згідно ст.844 ЦК України (яка є загальною нормою, що регулює підрядні відносини), ціна у договорі підряду визначається у кошторисі, який може бути приблизним або твердим. При цьому, кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Укладеним сторонами договором встановлено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно приблизного кошторису, який є додатком до договору, що затверджується відповідачем. При цьому, остаточна вартість робіт за договором визначається згідно фактичного обсягу виконаних робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт (пп.2.1,2.2 договору).
Таким чином, сторонами була узгоджена лише приблизна вартість робіт за договором, а остаточна мала визначатись виходячи з фактичних обсягів робіт, що вірно визначено судами.
Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до приблизного кошторису вартість робіт визначена сторонами у сумі 161 304грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що ним фактично виконані роботи у більшому обсязі, ніж передбачено у приблизному кошторисі, у зв’язку з чим вартість таких робіт збільшилась до 187 878грн.
В силу п.4 ст.844 ЦК України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги та залишаючи рішення у даній справі без змін, суди відповідно першої та апеляційної інстанції не з’ясували чи повідомив своєчасно позивач відповідача про перевищення визначеного приблизного кошторису робіт і чи погодився на це відповідач. При цьому, посилання суду на те, що відповідач фактично прийняв виконаний об’єм робіт не може свідчити про узгодження з відповідачем перевищення кошторису, оскільки таке узгоджене, за змістом ч.4 ст.844ЦК України, має бути проведено до виконання таких робіт
Разом з тим, з’ясування зазначеного питання має значення для визначення прав та обов’язків сторін, оскільки, згідно з ч.4 ст.844 ЦК України, підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Крім того, за умовами договору, позивач взяв на себе зобов’язання виконати роботу протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору (п.4.2.1. договору). Також сторонами передбачено, що строк виконання може бути відкоригований сторонами у випадку несприятливих погодних умов .
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами не з’ясовано чи змінювались сторонами строки виконання робіт у зв’язку з несприятливими погодними умовами, на які посилається позивач, мотивуючи порушення строків виконання зобов’язань.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи судами, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з’ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення в частині вимог про стягнення заборгованості за виконані роботи підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд у відповідній частині до суду першої інстанції.
В силу п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
За таких обставин, рішення в частині припинення провадження у справі щодо вимог про зобов’язання підписати акт прийнято з урахуванням норм процесуального права і обґрунтовано у цій частині залишено без змін за результатами його перегляду в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш” задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. щодо залишення без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. у справі №4/332-24/42 в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 35 416грн. та вказане рішення у визначеній частині скасувати.
Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.