ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
№К-35112/06
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання: Меншикової О.Я.
за участю представників відповідача:
Литвинчук А.О. дов. №4013/9/10-017 від 17.09.2007р.,
Бурихайла О.П. №313/9/10-015 від 06.02.2008р.,
Короленко Н.М. №266/9/10-017 від 01.02.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на Постанову господарського суду міста Києва від 21.07.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у справі №32/261-А, -
ВСТАНОВИЛА:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі м. Києва №0001431705/0 від 16.05.2006р. та №0001441705/0 від 16.05.2006р. та про зобов'язання ДПІ у Деснянському районі м. Києва зняти позивача з обліку платників податків.
Позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва №0001431705/0 від 16.05.2006 та № 0001441705/0 від 16.05.2006, а також зобов'язати ДПІ у Деснянському районі м. Києва зняти позивача з обліку платників податків протягом трьох днів з дня вступу рішення суду в законну силу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, мав право використовувати вексельну форму розрахунків за надані роботи та послуги, ним були дотримані вимоги Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а підстав для переходу на загальну систему оподаткування у нього не було. Посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, заборгованість позивача перед бюджетом відсутня, банківські рахунки закриті, отже, відповідач зобов'язаний зняти позивача з обліку платників податків.
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.07.2006р. у справі №32/261-А залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. позовні вимоги було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду міста Києва від 21.07.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у справі №32/261-А скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від №000141705/0 від 16.05.2006р. згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6. п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу у відповідності до пп. “б” пп.4.2.2. п.4.2. ст.4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 889 784,90 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 944 892,45 грн.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від №0001441705/0 від 16.05.2006р. згідно з ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727, ст. 13. р.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р., до пп. “б” пп..4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 38 283,60 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акта перевірки від 15.05.2006р. №2413/17-5/НОМЕР_1 “Про результати позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1 за період з 25.04.2005р. по 20.03.2006р.”.
Актом перевірки від 15.05.2006р. №2413/17-5/НОМЕР_1 встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності 18.04.2005р. НОМЕР_2, виданого Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією. Також в Акті перевірки зазначено, що згідно з Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії В №081783, позивач у період, що перевірявся перебував на спрощеній системі оподаткування. Даний факт сторонами не заперечується. Єдиний податок у розмірі 200,00 грн. за місяць позивачем сплачувався своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується квитанціями №320810 від 27.05.2005р., №161824 від 16.06.2005р., №177686 від 19.07.2005р., №104 від 19.08.2005р., №209278 від 20.09.2005р., №223604 від 21.10.2005р., №247872 від 14.12.2005р., №266222 від 20.01.2006р., №281334 від 20.02.2006р.
Висновки Акта перевірки від 15.05.2006р. №2413/17-5/НОМЕР_1 мотивовані тим, що обсяги виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в І кварталі 2006 року склали 294 489,25 грн.
Протягом періоду, що перевірявся, позивачем було укладено договори з ДП «Аромат” №0110/2005А від 01.10.2005р., ПП “Консалтингова фірма “Прометей” №0110/2005П від 01.10.2005р., ТОВ “Миргородський сироробний комбінат” №0112/2005М від 01.12.2005р., ВАТ “Василівський сир завод” №1-КП від 01.11.2005р. та ВАТ “Холодокомбінат №4” №2-КП від 01.11.2005р., відповідно до яких позивачем були надані послуги, що підтверджується Актами виконаних робіт і відповідачем не заперечується.
Погашення заборгованості за надані позивачем послуги проводилось шляхом видачі простих векселів, емітованих замовниками на користь позивача на загальну суму 29 448 924,50 грн.
21.02.2006р. та 13.03.2006р. між позивачем та ВАТ “Український професійний банк” було укладено Договори доручення на продаж цінних паперів №46/6-КП, №64/6-ВК.
На виконання вищезазначених договорів доручення між позивачем, ВАТ “Український професійний банк” та ТОВ «Український сир» були укладені договори купівлі-продажу векселів 47/6-КП від 21.02.2006р., №65/6-КП від 13.03.2006р.
Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу, векселі емітовані ДП “Аромат”, ПП “Консалтингова фірма “Прометей”, ТОВ “Миргородський сироробний комбінат”, ВАТ “Василівський сир завод” та ВАТ “Холодокомбінат №4”, були реалізовані позивачем на користь ТОВ “Український сир” за 294 489,25 грн.
З огляду на викладене, перевіряючими зроблено висновок, що застосувавши вексельну форму розрахунків, позивач порушив вимоги абзацу ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727, а тому відповідно до ст. 5 вказаного Указу, позивач повинен був перейти на загальну систему обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Відповідно доходи, отримані позивачем у І-му кварталі 2006 року оподатковуються за загальною системою оподаткування. За вказане порушення відповідачем донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 38 283,60 грн.
Також, в Акті перевірки від 15.05.2006р. №2413/17-5/НОМЕР_1 зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. року №727. Оскільки, згідно з укладеними угодами не тільки планувалось, а й фактично здійснено операції з поставки послуг на загальну суму 29 448 924,50 гривень. А тому, відповідно до вимог п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), позивач був зобов'язаний до кінця листопада 2005р. зареєструватись платником податку на додану вартість. З огляду на викладене, відповідачем донараховано позивачу податок на додану вартість у розмірі 5 889 784,90 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги суди, виходили з того, що позивач застосовувати вексельний спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, тобто інший ніж готівковий та безготівковий розрахунок коштами не порушив вимог ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а отже, у позивача не було підстав переходити на загальну систему оподаткування.
Зробивши посилання на те, що погашення заборгованості за надані позивачем послуги проводилось шляхом видачі простих векселів, емітованих замовниками на користь позивача на загальну суму 29 448 924,50 грн., судами не досліджено чи були погашені вказані векселі, в якому розмірі та в якому періоді.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 221, 227, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 21.07.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у справі №32/261-А скасувати справу№32/261-А направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна
Є.А. Усенко
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Л.І. Бившева
підпис Н.Є. Маринчак
підпис Є.А. Усенко
підпис Т.М. Шипуліна
З оригіналом вірно відповідальний секретар