ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-20738/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2008 року                                                                                                  м. Київ

                Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М. І.

суддів: Маринчак Н.Є., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О., 

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу  за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення від 25.06.2005р. №12654/23-3/000175233/0 про застосування фінансових санкцій, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька  на Постанову господарського суду Донецької області від 09.02.2006р. та Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №31/348а, -

ВСТАНОВИЛА:

            У грудні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення від 25.06.2005р. №12654/23-3/000175233/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 3 400 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 09.02.2006р., залишеною без змін Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №31/348а, позов було задоволено частково. Визнано недійсним рішення від 25.06.2005р.                     №12654/23-3/000175233/0 у сумі 1700 грн. - фінансових санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії. В решті позову відмовлено. 

Свої рішення суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовують тим, що в акті перевірки відповідачем не зафіксовано, що об'єкт господарювання, який перевірявся, належав до закладів або приміщень, чи знаходився в цих приміщеннях, стосовно яких законодавець ст. 15-3 „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995р. передбачив застереження в частині встановлення обмежень щодо продажу алкогольних напоїв в цих місцях або особам, які не досягли 18 років.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду Донецької області від 09.02.2006р. та Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №31/348а скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування касаційних вимог позивач посилається на те, що вказані рішення  прийняті із порушенням норм матеріального права. Так, зокрема, скаржник вказує на те, що судами при прийнятті рішень неправильно застосовано норми ст. 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. 

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У ході розгляду справи було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу кафе, що належить позивачу, та складено акт від 21.06.2005р. №0565/1970/23-3. У акті податковим органом було зафіксовано ряд порушень, зокрема, ст.ст. 15, 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. 

На підставі акту податковим органом було прийнято рішення від 25.06.2005р. №12654/23-3/000175233/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 3 400 грн., із яких 1 700 грн. - фінансова санкція за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії та 1 700 грн. - фінансова санкція за продаж алкогольних напоїв на розлив при відсутності у позивача статусу підприємства громадського харчування.

Як вірно вказують суди при прийнятті рішень, в акті перевірки не зафіксовано, що об'єкт господарювання, який перевірявся, належав до закладів або приміщень чи знаходився в цих приміщеннях, стосовно яких законодавець ст. 15-3 „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачив застереження в частині встановлення обмежень щодо продажу алкогольних напоїв в цих місцях або особам, які не досягли 18 років.

Діяльність у сфері громадського харчування позивач здійснював на підставі дозволу на розташування об'єкту торгівлі від 30.01.2006р. Згідно з свідоцтвом про сплату єдиного податку одним із видів діяльності позивача є громадське харчування. Суди обґрунтовано дійшли до висновку, що факт відсутності чи наявності у позивача належного документа в підтвердження статусу кафе, як об'єкта громадського харчування не є підставою для застосування до нього фінансової санкції, передбаченої абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та вказують, що відповідач не встановив факт порушення позивачем вимог ст. 15-3, а тому застосування фінансової санкції в цій частині є неправомірним.

Стосовно порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, у судових засіданнях факт продажу алкогольних напоїв знайшов своє підтвердження, а тому фінансова санкція застосована до позивача правомірно.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Постанови господарського суду Донецької області від 09.02.2006р. та Ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №31/348а відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 230, 231, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 09.02.2006р. та Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №31/348а залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                   М.І. Костенко

судді:                                                                                                            Н.Є. Маринчак 

О.В. Карась

А.О. Рибченко

                                                                                                                      М.О. Федоров

Головуючий суддя:                            підпис                                            М.І. Костенко

судді:                                                     підпис                                            Н.Є. Маринчак 

    підпис                                            О.В. Карась

     підпис                                          А.О. Рибченко

                                                               підпис                                           М.О. Федоров

З оригіналом вірно відповідальний секретар                                           О.В. Прудка