ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
№К-9680/06
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.
суддів: Маринчак Н.Є., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0020791702/0 від 29.11.2004р., за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м. Сімферополі на Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2005р.-24.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року у справі №2-7/4234-2005, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0020791702/0 від 29.11.2004р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2005р.-24.03.2005р., залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005р. у справі №А-27/88-05, позов було задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0020791702/0 від 29.11.2004р. визнано недійсним в частині визначення і стягнення податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 2 200 грн., у решті позову відмовлено.
Свої рішення суди обґрунтовують тим, що при нарахуванні позивачу суми єдиного податку у розмірі 100 % ставки за кожного найнятого робітника податковий орган керувався п. 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19.06.2002р., однак, Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 від 03.07.1998р. не уповноважує будь-які органи державної влади встановлювати відповідальність платників податків за порушення норм вказаного Указу, а лише надає місцевим Радам встановлювати ставки єдиного податку.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року у справі №2-7/4234-2005 скасувати, у позові відмовити повністю.
В обґрунтування касаційних вимог податковий орган посилається на те, що судами при вирішенні справи порушено норми матеріального права, зокрема, Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19.06.2002р.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи у попередніх інстанціях було встановлено, що 25.11.2004р. державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було проведено перевірку дотримання вимог суб'єктами підприємницької діяльності і громадянами при здійсненні торгівлі на ринках, місцях торгівлі і надання послуг у магазині, що належить позивачеві, на підставі чого складено Акт б/н від 25.11.2004р. Актом встановлено, що позивач у процесі підприємницької діяльності залучає найману особу без оформлення довідки про трудові відносини з платником єдиного податку, що є порушенням п. 4 п. 2 Указу Президента України „Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998р. №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” №746/99 від 28.06.1999р.
На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0020791702/0 від 29.11.2004р., яким позивачу з посиланням на пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та п. 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19.06.2002р. визначена сума податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 2 300 грн.
Як вірно при прийнятті рішень зазначають суди, ч. 4 п. 2 Указу Президента України „Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998р. №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Як вбачається із акту перевірки, громадянка ОСОБА_2. працювала стажистом у магазині, і не була оформлена як найнятий робітник, факт наявності трудових відносин між позивачем і громадянкою ОСОБА_2. підтверджується матеріалами справи.
З розрахунку донарахованого податкового зобов'язання вбачається, що єдиний податок обчислений за 11 місяців, однак, суди приходять до обґрунтованого висновку про те, що оскільки, в матеріалах справи немає доказів наявності трудових відносин позивача з громадянкою ОСОБА_2. протягом 11 місяців, податковий орган мав право визначити суму податкового зобов'язання лише за один місяць, у якому встановлено порушення.
Суди також вірно вказують, що при нарахуванні позивачу суми єдиного податку у розмірі 100 % ставки за кожного найнятого робітника податковий орган керувався п. 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19.06.2002р., однак, Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” лише надає місцевим Радам право встановлювати ставки єдиного податку залежно від виду діяльності, а не уповноважує будь-які органи державної влади встановлювати відповідальність платників податків за порушення норм вказаного Указу.
Відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” у разі використанням найманої праці при здійсненні підприємницької діяльності ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Таким чином, суди дійшли до вірного висновку про обґрунтованість донарахування податкового зобов'язання позивачу у розмірі 100 грн.
Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2005р.-24.03.2005р. та Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року у справі №2-7/4234-2005 відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2005р.-24.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року у справі №2-7/4234-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Н.Є. Маринчак
О.В. Карась
А.О. Рибченко
М.О. Федоров
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Н.Є. Маринчак
підпис О.В. Карась
підпис А.О. Рибченко
підпис М.О. Федоров
З оригіналом вірно відповідальний секретар В.Л. Хрущ