ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

31 жовтня 2006 р.

№ 20/5

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачів за первісним позовом

не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача за первісним позовом

не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства “Фліккер”

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду

від	12.05.2006 року

у справі

№ 20/5 господарського суду Запорізької області

за позовом

- Управління житлового господарства Запорізької міської ради - Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1”

до	Приватного підприємства “Фліккер”

про	стягнення суми 13 993, 73 грн. та виселення з приміщення

та за зустрічним позовом

Приватного підприємства “Фліккер”

до	- Управління житлового господарства Запорізької міської ради - Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1”

про	визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року Управління житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Фліккер” про стягнення з відповідача:

- заборгованості по орендній платі в сумі 13 076, 72 грн. на користь місцевого бюджету;

- заборгованості по експлуатаційним витратам в сумі 917, 01 грн. на користь КП “ПРЕЖО № 1”;

-   виселити відповідача з нежитлового приміщення по вул Лермонтова, 6 у м.Запоріжжі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди від 05.03.2002 року № 447/01, укладений між Приватним підприємством “Фліккер” та Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1” припинив свою дію і відповідач повинен повернути орендоване майно власнику. Оскільки відповідач ухиляється від сплати орендної плати, повернення орендованого майна орендодавцю та оплати орендної плати позивач просить стягнути орендну плату в судовому порядку та винести рішення про виселення відповідача з орендованого приміщення.

В січні 2006 року Приватне підприємство “Фліккер” звернулося до господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою до Управління житлового господарства Запорізької міської ради, Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1” про визнання повністю недійсним (нікчемним) договору № 447/01 від 05.03.2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за весь строк дії договору оренди у орендаря не було можливості використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням. Крім того, позивач зазначає, що відповідачі ввели його в оману стосовно прав і обов’язків орендаря і уклали з ним незаконну угоду.

КП “ВРЕЖО №1” надано уточнення до позовної заяви.

Приватним підприємством “Фліккер” надана заява до зустрічної позовної заяви.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.03.2006 року (суддя: Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006 року (судді: Антонік С.Г. –головуючий, Шевченко Т.М., Юхименко О.В.) по справі № 20/5 господарського суду Запорізької області, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “Фліккер” на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя борг у сумі 13 076, 72 грн. Стягнуто з Приватного підприємства “Фліккер” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1” 215, 77 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виселено Приватне підприємство “Фліккер” із нежитлового приміщення загальною площею 269, 55 грн., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 6. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статті 20, 208 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зазначають про те, що суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково. Крім того, суд зазначає, що вибраний відповідачем за зустрічним позовом спосіб захисту не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, а посилання на обставини, зазначені в заяві та письмових поясненнях, на підставі статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суд вважає недоведеними.

Не погоджуючиcь з постановою, Приватне підприємство “Фліккер” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006 року по справі № 20/5 господарського суду Запорізької області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, визнавши нікчемним (недійсним) договір № 447/01 від 05.03.2002 року, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 5, 6, 63 Господарського процесуального кодексу України, статей 793, 794 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду є повністю неправильними і повинні бути скасовані з огляду на вказані вище норми права.

Позивачі відзиви на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції,  04.03.2002 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради  прийнято рішення №72/1, відповідно до якого, зокрема, вирішено: передати в оренду Приватному підприємству “Фліккер” нежитлове підвальне приміщення в будинку №6 по вул.Лермонтова, площею 269,55 кв.м., що значиться на балансі комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №1”; КП “ВРЕЖО №1” укласти договір оренди; рішення міськвиконкому від 26.11.1999р. №569/17 “Про передачу в оренду нежитлового приміщення, розташованого в будинку №6 по вул. Лермонтова, приватному підприємству “Фліккер” скасувати; КП “ВРЕЖО №1” розірвати з Приватним підприємством “Фліккер” договір оренди №277/01 від 27.11.1999р. шляхом укладення додаткової угоди.

          05.03.2002 року у між Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №1” та Приватним підприємством “Фліккер” на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.03.2002 року №72/1  був укладений  договір  оренди нежитлового приміщення №447/01, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 269,55 кв.м., за адресою: вул. Лермонтова,   буд.6, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО №1”, під магазин з продажу товарів дитячого асортименту площею 231,55 кв.м. і дитяче кафе площею 38,0 кв.м., загальна вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 28.02.2002 року складає 89 865,0 грн.  

Зазначений договір діє  з 05.03.2002 року до 05.03.2005року.

Листом вих.№15-03/131/5 від 17.02.2005 року Управління житлового господарства Запорізької міської ради повідомило Приватне підприємство “Фліккер” про те, що 05.03.2005 року спливає строк договору №447/01 від 05.03.2002 року і, відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендодавець не бажає продовжувати договір оренди на новий строк та необхідно орендарю здати приміщення по акту приймання-передачі КП “ВРЕЖО №1” 31.03.2005 року о 10.00. Приміщення повинно бути звільнено від усіх речей.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, судами не з”ясовано на підставі якого акта прийому-передачі було отримано відповідачем приміщення в оренду згідно договору від 05.03.2002 року. Не надано належної оцінки акту від 01.02.2002 року та не з”ясовано чи стосується даний акт договору від 05.03.2002 року.

Також судами не з”ясовано належним чином хто є орендодавцем за договором від 05.03.2002 року та кому перераховувалась орендна плата. Не надана оцінка додатковій угоді до договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2004 року та не з”ясовані підстави її укладання.

Крім того, письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії (стаття 36 Кодексу). Проте, матеріали справи не містять належним чином засвідчені копії документів, доданих сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

                        

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Фліккер” задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006 року та рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2006 року по справі № 20/5 господарського суду Запорізької області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова