ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. | № 10/318пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Дондіпрошахт” |
на постанову | від 13.09.2006 року Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 10/318пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | ВАТ “Дондіпрошахт” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІН холдинг” |
про | розірвання договору оренди |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Чернишов В.М. (довіреність від 17.01.2006р. №01-39/2) |
від відповідача: | Яковлєв А.В. (довіреність від 20.10.2006р. б/н) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Склярук О.І.) від 21.03.2006 року по справі № 10/318пд позов задоволено; розірвано договір оренди від 01.11.2002 року, підписаний між ВАТ “Дондіпрошахт” та ТОВ “Стін холдінг”, згідно якого в тимчасове користування було передане нежитлове приміщення площею 58,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125 на 3 поверху по літері Б-5 для розміщення офісу; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Стойка О.В., судді –Шевкова Т.А., Дзюба О.М.) від 13.09.2006 року по справі № 10/318пд рішення Господарського суду Донецької області від 21.03.2006 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 42,50 грн. державного мита.
В касаційній скарзі ВАТ “Дондіпрошахт” просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року, а рішення Господарського суду Донецької області від 21.03.2006 року у справі
№ 10/318пд залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.129 Конституції України, ст.4 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди від 01.11.2002 року (далі - Договір) строком на 5 років до 31.12.2007 року. За умовами Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення площею 58,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, що підтверджується актом прийому-передачі об’єкту в оренду від 01.11.2002 року, який підписаний сторонами.
Спірний Договір оренди відповідає вимогам ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (у редакції, що діяла на момент укладення Договору), виконувався сторонами та законних підстав вважати його неукладеним не вбачається.
Предметом позову є матеріально-правова вимога про розірвання спірного Договору на підставі ч.3 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки відповідач не виконує своїх зобов’язань за договором, які передбачені пунктами 5.5, 5.6, 5.7 Договору. Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просив розірвати договір на підставі ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (т.4 а.с.35 оборот).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем п.5.5 Договору, відповідно до якого останній зобов’язався застрахувати орендоване майно протягом місяця після укладання Договору не менше ніж на його балансову вартість на користь позивача, в порядку, визначеному законодавством.
Також позивач вказував на затримку відповідачем орендних платежів до трьох місяців, непроведення звірки розрахунків, неукладання договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (пункти 5.7, 5.8 Договору).
Стосовно обов’язку щодо страхування предмету оренди, то суди встановили, що відповідач уклав добровільний договір страхування майна №1000291-17-01-05 від 15.06.2005 року з ЗАТ Страхова компанія “Кремінь” на користь позивача, відповідно до якого він здійснив страхування переданого в оренду майна.
На підставі встановленого факту суди дійшли різних правових висновків. Так, суд першої інстанції порахував той факт, що договір не був укладений у строки, передбачені Договором, таким, що дає підстави для його розірвання на підставі ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а апеляційний суд дійшов висновку, що несвоєчасне укладення договору страхування не є істотним порушенням умов Договору, оскільки позивач не надав доказів того, що внаслідок несвоєчасного укладення такого Договору він зазнав будь-якої шкоди.
Стосовно порушення зобов’язання щодо своєчасної сплати орендної плати суди будь-яких обставин не встановили.
Щодо неукладення з позивачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, то суди також не дійшли згоди у власних висновках. Так місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, оскільки незважаючи на неодноразові пропозиції позивача укласти відповідний договір, його так і не було підписано, що підтверджується листами. Апеляційний же суд відзначив, що такі висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, оскільки на жодний лист при цьому суд не посилався. За висновком апеляційного суду, навпаки, у матеріалах справи міститься лист відповідача (а.с.119 т.4) про необхідність надання позивачем відповідного проекту Договору, оскільки саме позивач вимагає відшкодувати йому певні витрати.
Колегія суддів звертає увагу судів, що для вирішення даного спору судам слід встановити статус предмету Договору оренди, як державного майна, або майна інших форм власності. З позовної заяви та тексту Договору вбачається, що предмет оренди є державним майном. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що предмет оренди в процесі приватизації (корпоратизації) увійшов до статутного фонду позивача, отже є власністю цього товариства (т.4 а.с.53-56). Встановлення наведеного є необхідним для того, щоб правильно застосовувати до спірних правовідносин певні законодавчі акти України, з точки зору їх переважного значення.
Після з’ясування того, приписи якого законодавства мають переважне значення для спірних правовідносин, можна оцінювати і те, чи впливає на розірвання договору ступінь істотності порушення зобов’язання сторонами.
Судам слід чітко встановити на кому з сторін за умовами Договору лежав обов’язок щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, зазначивши відповідний пункт Договору, з відповідною оцінкою факту його неукладення на момент звернення з позовом до суду.
Позивач посилався і в позовній заяві, і в уточненнях до неї, на факт завдання йому збитків в сумі 7544,77 грн. (т.1 а.с.2 оборот, т.1 а.с.30 і далі). Суди не дали оцінки доказам, наданим позивачем та обставинам на які він при цьому посилався з точки зору істотності порушень зобов’язань за договором відповідачем.
Як вже зазначалось вище, судами не перевірено доводів позивача, на які він неодноразово посилався, щодо порушення відповідачем порядку своєчасності сплати орендної плати.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при розгляді скарги. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути скаргу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Дондіпрошахт” від 22.09.2006 року №01-186 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року у справі № 10/318пд задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року та рішення Господарського суду Донецької області від 21.03.2006 року у справі № 10/318пд –скасувати.
Справу № 10/318пд направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |