ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. | № 17/159 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський завод скловиробів” |
на постанову | від 17.07.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/159 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіфія” |
до | ТОВ “Артемівський завод скловиробів” |
про | стягнення 95 653,33 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Мірошниченко О.Є. (довіреність від 01.10.2006р. № 61) |
від відповідача: | Журавель В.О. (довіреність від 28.09.2006р. б/н) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя Кролевець О.А.) від 01.06.2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Григорович О.М., судді –Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) від 17.07.2006 року, у справі № 17/159 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 89 653,33 грн. основного боргу, 8847,10 грн. пені, 985 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ТОВ “Артемівський завод скловиробів” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.11, 16, 202, 203, 509, 530, 623, 638, 642, 643 ЦК України, ст.ст.174, 180, 181 ГК України, ч.1 ст.47, ст. 43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2005 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №3/10, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого вказуються в рахунку-фактурі та накладній. В специфікації №1 до договору сторони погодили кількість та ціну товару, на загальну суму 46 320,66 грн.
Згідно пп.2.1.1, 3.1 договору поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту оформлення заявки на товар, яка є невід’ємною частиною договору.
Як встановлено матеріалами справи та поясненнями представників сторін, заявки на поставку товару відповідачем не направлялись.
В той же час позивачем на адресу відповідача були здійснені поставки товару на підставі накладних від 11.10.2005 року № 07/11, від 25.10.2005 року № 22/27 та від 04.11.2005 року № 05 на загальну суму 95 653,33 грн.
Вказаний товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреностей від 11.10.2005 року серії ЯЛБ №250070, від 25.10.2005 року №250097, від 04.11.2005 року №250110. Факт отримання товару без жодних зауважень щодо кількості та вартості підтверджується підписами представника відповідача на накладних та не заперечується відповідачем.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, протягом лютого-березня 2006 року відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 6 000 грн. В призначенні платежу міститься посилання на договір від 03.10.2005 року № 3/10.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. При цьому, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Як встановлено матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар в кількості, більшій, ніж було передбачено договором № 3/10 від 03.10.2005 року. Доказів того, що відповідач повідомляв позивача про поставку більшої партії товару, ніж визначено в договорі, не надано.
Сплачуючи вартість прийнятого товару, відповідач в платіжних документах посилався саме на спірний договір. Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин суди прийшли до обґрунтованого висновку, що поставка товару на загальну суму 95 653,33 грн. була здійснена саме на підставі договору від 03.10.2005 року № 3/10.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплату за поставлену партію товару відповідач був зобов’язаний здійснювати протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару на підставі рахунку-фактури позивача.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порушення умов договору відповідач отриманий товар повністю не оплатив, на час розгляду справи заборгованість складає 89 653,33 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки товару, а доказів виконання умов договору в частині його оплати відповідачем не надано, суди мотивовано стягнули з відповідача 89 653,33 грн. основного боргу.
Пунктом 3 статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Колегія суддів вважає правомірним стягнення судами з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.10.2005 року по 15.05.2006 року в сумі 8 847,10 грн.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди стягнули пеню в порушення ч.6 ст.232ГК України більше ніж за шість місяців, є помилковими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи (а.с.83) з яких вбачається, що по кожній з поставок станом на 15.05.2006 року стягнуто пеню не більше ніж за шість місяців. Крім того відповідач власного контррозрахунку до матеріалів справі в жодній з інстанцій не надавав.
Колегія суддів не вбачає порушення судами приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України, оскільки ними оцінені всі надані сторонами докази, і на підставі цієї оцінки повно встановлені обставини. Фактично касаційна скарга зводиться до недоведеності обставин справи, що прямо заборонено ч.2 ст.111 ГПК України.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Артемівський завод скловиробів” від 17.08.2006 року б/н на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у справі № 17/159 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у справі № 17/159 – без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |