ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
1 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М. І.,
Суддів - Весельської Т. Ф.,
Горбатюка С. А.,
Мироненка О. В.,
Чумаченко Т. А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_1до Одеського міського управління земельних ресурсів, Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною,
провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Одеського міського управління земельних ресурсів, Одеської міської ради на постанову Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2004 року ОСОБА_1, у порядку провадження в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів.
Мотивуючи скаргу вказував, що є інвалідом другої групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, серед яких - отримання у першочерговому порядку земельної ділянки, зокрема, для індивідуального житлового будівництва. При цьому, на органи влади, виконавчі комітети місцевих рад покладається обов'язок надавати таким особам допомогу у будівництві жилих будинків.
Користуючись наданими йому пільгами, він неодноразово звертався до Одеської міської ради з заявами про надання йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, востаннє - 5 листопада 2004 року, вказавши, при цьому, конкретну адресу земельної ділянки - АДРЕСА_1
Втім, відповіді на свої заяви на час звернення до суду не отримав.
Просив визнати неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду його заяви від 5 листопада 2004 року про надання йому земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_1та дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Справа розглядалася судами неодноразово.
У зв'язку з набранням з 1 вересня 2005 року чинності Кодексом адміністративного судочинства України, справа розглядалась за правилами цього Кодексу.
Останньою постановою Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі документи, необхідні для надання ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1; зобов'язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки на розгляд сесії Одеської міської ради.
У поданих касаційних скаргах Одеське міське управління земельних ресурсів та Одеська міська рада, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування зазначених судових рішень та відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 свою позицію щодо касаційних скарг виклав у запереченнях на них - просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися у процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач, реалізуючи право отримати у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку неодноразово звертався до Одеської міської Ради: у 1997 році, 20 серпня 2003 року, 15 травня 2004 року з заявами про її надання із земель комунальної власності. В останній заяві від 05 листопада 2004 року він просив передати йому у власність земельну ділянку, АДРЕСА_1 у місті Одесі.
Проте, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради відповідь на останню заяву надало 26 травня 2005 року за №02-07/л-34-868/08, тобто вже після звернення ОСОБА_1 до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ОСОБА_1 відповідно до статті 118 Земельного кодексу України та на підставі пункту 18 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII має право на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. Відповідачі ж у місячний строк, встановлений Законом України “Про звернення громадян”, відповіді на його заяви не надали, чим допустили бездіяльність та порушили його права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на чинному законодавстві та підтверджується матеріалами справи, доводи касаційних скарг такого висновку не спростовують.
Окрім того, як вбачається з заперечень ОСОБА_1 на касаційні скарги та додатків до них, судові рішення на час касаційного розгляду виконані - рішенням Одеської міської ради від 05 жовтня 2007 року за № 1784-V “Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті Одесі” йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1
23 листопада 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів ОСОБА_1 видано направлення до КП “Земельно-кадастрового бюро при управління земельних ресурсів” для укладання договору для виконання землевпорядних робіт на зазначеній земельній ділянці, а 28 грудня 2007 року такий договір було укладено.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті судових рішень.
Виходячи з викладеного та, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційні скарги Одеського міського управління земельних ресурсів, Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко