ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
18 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М. І.,
Суддів - Весельської Т. Ф.,
Горбатюка С. А.,
Мироненка О. В.,
Чумаченко Т. А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_2 про визнання неправомірними рішення, дій чи бездіяльності,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвали судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2006 року та Апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_2 з позовом про визнання неправомірними її рішень та дій, якими спричинено порушення його конституційних прав людини та процесуальних прав позивача при розгляді нею цивільних справ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що суддя двічі безпідставно не прийняла до розгляду його позовні заяви до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Запоріжжя про поновлення пенсійних виплат.
Так, першу позовну заяву йому було повернуто з підстав неусунення наявних у ній недоліків; у відкритті ж провадження за другою позовною заявою було відмовлено, незважаючи на те, що він подав до суду виправлену позовну заяву на виконання ухвали про залишення її без руху. До того ж, з ухвал, якими відповідач залишала його позовні заяви без руху, не вбачається, які ж недоліки йому необхідно усунути.
Окрім цього, жодна з ухвал у цих справах йому не надсилался - про їх наявність він дізнавався з відповідей Голови суду на його звернення.
Втім, коли до суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Запоріжжя з позовом про стягнення з нього безпідставно отриманої пенсії, відповідач негайно відкрила провадження у справі, у зв'язку з чим змінила його процесуальний статус з позивача на відповідача.
Під час же розгляду справи, відповідач допустила безліч порушень, як то: не надіслала йому копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та додатків до неї, а також не повідомила про час і місце попереднього розгляду справи, чим позбавила можливості заявити зустрічний позов. Окрім того, не провела попередній розгляд справи, що є обов'язковим, а ухвалу про його проведення сфальсифікувала.
У подальшому, відповідач прийняла незаконне рішення у справі.
Просив визнати неправомірними її дії та рішення, якими порушено його конституційні права людини та процесуальні права позивача.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2006 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
У поданій касаційній скарзі, ОСОБА_1, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 3 грудня 1997 року № 13 “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян”, згідно зі статтею 55 Конституції України до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у розгляді справи, встановлюються нормами процесуального законодавства, у порядку якого розглядається спір. Так, процесуальні права позивача в адміністративному процесі встановлені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України. До них належать, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з матеріалів справи; одержувати копії судових рішень, які ухвалюються; знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються його інтересів; заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; подавати докази, брати участь в їх дослідженні; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у розгляді справи; оскаржувати судові рішення, а також користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм законом.
Особи, які беруть участь у справі, здійснюють зазначені процесуальні права як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав як процесуальними засобами, так і належним виконанням вимог законодавства, що регулює рух справи поза межами судового процесу.
Законом встановлено порядок оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності суду - вони можуть бути оскаржені окремо від рішення суду або одночасно з рішенням суду у справі.
Рішення, дії і бездіяльність посадових і службових осіб суду, які шляхом неналежної організації руху справи поза межами судового засідання створюють перешкоди щодо реалізації процесуальних прав особам, які беруть участь у справі, можуть бути оскаржені до суду у порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи ОСОБА_1у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції та апеляційний суд виходили з того, що порушені ним питання стосуються дій судді по застосуванню процесуальних норм, пов'язаних з підготовкою та розглядом справ, а не рішень, дій чи бездіяльності посадової особи органу судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, та можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень на них до апеляційної та касаційної скарг на судове рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судами не порушено норми матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, такого висновку не спростовують.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2006 року та Апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко