ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
18 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Київської міської ради, Шевченківської районної у місті Києві ради, Головного управління земельних ресурсів міста Києва про визнання частково незаконним рішення Київської міської ради № 164/885 від 08 червня 2000 року,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду міста Києва від 15 березня 2006 року та Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради, Шевченківської районної у місті Києві ради, Головного управління земельних ресурсів міста Києва з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним пункт 3.2 рішення Київської міської ради № 164/885 від 08 червня 2000 року та скасувати його; зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення про визнання пунктів 2.2, 2.3, 3.3 рішення № 164/885 від 08 червня 2000 року такими, що втратили чинність; встановити, що договір оренди землі від 07 вересня 2001 року, укладений між ним та Радянською районною радою, дія якого була продовжена Шевченківською у місті Києві районною радою до 31 грудня 2002 року, був укладений внаслідок введення його в оману Головним управлінням земельних ресурсів міста Києва та Шевченківською у місті Києві районною радою; відновити його конституційне право отримати земельну ділянку, площею 100 м2, що АДРЕСА_1, в оренду; надати згоду на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року, провадження у справі закрито.
У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З позовної заяви вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 одночасно з вимогою про часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування ставить питання про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, надання земельної ділянки в оренду та зобов'язання органу місцевого самоврядування надати йому згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Суд першої інстанції провадження у справі закрив, посилаючись на те, що вимоги позивача, заявлені до органу місцевого самоврядування, і, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 КАС України, що визначає предметну підсудність адміністративних справ, повинні вирішуватися загальним судом. При цьому, керувався пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, яким передбачено закриття провадження в справі у разі, якщо вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд з таким висновком погодився та залишив ухвалу, постановлену судом першої інстанції, без змін.
Однак, такого висновку суди дійшли з порушенням норм процесуального права.
Так, при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не була дотримана вимога частини 2 статті 157 КАС України, що, у разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої частиною 1 статті 1 статті 157 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його справи.
Окрім цього, обґрунтовуючи свій висновок, суди вказали, що “позивачем заявлено вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, а решта вимог випливають з основної вимоги”.
Таке формулювання обґрунтувань свідчить про те, що суди не з'ясували суті позовних вимог та не звернули уваги на суб'єктний склад осіб у спірних правовідносинах, зокрема, що позивачем у даній справі є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
Так, у позовній же заяві, окрім вимог про часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, позивач ставить питання про надання йому у користування, на умовах оренди, земельної ділянки за конкретною адресою - АДРЕСА_1, якою він користувався раніше на підставі рішень Радянської (Шевченківської) районної у місті Києві ради, з метою здійснення ним підприємницької діяльності, а також просить надати йому дозвіл на виготовлення проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Наведені обставини дають підстави для висновку про наявність у справі спору про право користування земельною ділянкою.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративною юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Вирішення ж даної справи не є компетенцією адміністративних судів, з тих підстав, що в ній відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимога позивача не стосується захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язана з вирішенням питання права користування земельною ділянкою на умовах оренди, яке він відстоює.
Оскільки ж, як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, то її розгляд повинен здійснюватися господарськими судами у порядку господарського судочинства з тих підстав, що відповідно до статті 1 ГПК України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів до господарського суду.
Саме в такому порядку і звернувся позивач за захистом своїх порушених прав у вересні 2005 року, після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що справа розглянута судами з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень, а тому вони підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, відповідно до частини 1 статті 228 КАС України.
Справа ж направляється до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви, оскільки позивач обґрунтовано звернувся до суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 157, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвали Господарського суду міста Києва від 15 березня 2006 року та Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року скасувати.
Справу направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви та її розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко