ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
12 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О. В.,
Штульмана І.В.,
при секретареві - Сидорович О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку касаційного провадження справу
за скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2005 року, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2005 року ОСОБА_1, у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області.
Скаргу мотивувала тим, що рішенням Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2004 року житлово-комунальне підприємство № 8 житлово-будівельних кооперативів, ВАТ “Волиньгаз”, ВАТ “Волиньенерго”, ДКП “Луцьктепло”, КП “Луцькводоканал” зобов'язані укласти з ОСОБА_2 договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги на умовах, запропонованих ним та викладених у цьому рішенні.
Державний виконавець, виконуючи зазначене рішення суду, не врахував положення статті 257 ЦПК України, якою передбачено трирічний строк позовної давності, та безпідставно наполягає на укладенні договору реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги за період, що перевищує цей строк.
Просила зобов'язати відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області виконати рішення Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2004 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2005 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України, для вирішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування і задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2004 року, житлово-комунальне підприємство № 8 житлово-будівельних кооперативів, ВАТ “Волиньгаз”, ВАТ “Волиньенерго”, ДКП “Луцьктепло”, КП “Луцькводоканал” зобов'язані укласти з ОСОБА_2 договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги на умовах, запропонованих ним.
Під час виконання вказаного рішення суду, заявнику було запропоновано укласти договори про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги. Втім, ОСОБА_1 відмовилась від їх укладання з тих підстав, що за його умовами вона повинна сплатити борг за житлово-комунальні послуги за період, що перевищує трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені у виконавчому документі.
До того ж реструктуризації підлягає вся заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», тобто станом на 1 липня 2003 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень і права чи свободи заявника не було порушено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вірно застосували закон, що регулює дані правовідносини.
Доводи касаційної скарги висновку судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведених норм.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті судових рішень.
Виходячи з викладеного та, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М.І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Миро ненко
І.В. Штульман