ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 листопада 2006 р. |
№ 1/15-198 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Білоус О.Ф. дов. № 1/4-1 від 10.01.2006
Небесний М.О. дов. 1/4-83 від 30.03.2006
відповідача 1 ОСОБА_1 дов. від 28.11.2005
відповідача 2 не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів не з'явився
|
розглянувши касаційну скаргу |
Відкритого акціонерного товариства Тернопільське обласне підприємство “Тернопільавтотранс 16100” |
|
на постанову |
Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 |
|
у справі господарського суду |
№ 1/15-198 Тернопільської області |
|
за позовом |
Відкритого акціонерного товариства “Тернопільавтотранс 16100” |
|
до відповідачів: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів |
1.Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 2.Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації |
|
про |
визнання права власності на незавершені будівництвом об'єкти |
В С Т А Н О В И В:
В січні 2006 року відкрите акціонерне товариство Тернопільське обласне підприємство “Тернопільавтотранс 16100” (далі -ВАТ “Тернопільавтотранс 16100”) звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності незавершені будівництвом об'єкти: торгово-побутовий комплекс, торгово-побутовий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1, промтоварний магазин, прибудову до головного корпусу Тернопільського автовокзалу.
Позов мотивувався тим, що ВАТ “Тернопільавтотранс 16100” згідно з Державним актом від 23.03.2000 є постійним користувачем земельної ділянки площею 1,8 га по АДРЕСА_1, на якій розташовані будівлі та споруди автовокзалу, який є власністю позивача. Рішенням виконкому Тернопільської міської ради НОМЕР_1 позивачу дозволено провести реконструкцію споруди автовокзалу з будівництвом комплексу виробничо-господарських споруд в межах наданої земельної ділянки. З метою виконання будівельних робіт позивачем 04.06.2002 було укладено з суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір підряду на виконання робіт по будівництву, за умовами якого останні зобов'язувалися виконати комплекс робіт по реконструкції та будівництву виробничо-господарських приміщень до 2004 року, а всі роботи згідно з умовами договору та проектною документацією -до 31.12.2005. Оскільки відповідачі не виконували умови договору та проводили будівництво з відхиленням від проектної документації, 28.10.2004 позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про дострокове розірвання договору, порушена за цим позовом справа № 15/32-654 (3/246-2513) знаходиться в провадженні Львівського апеляційного господарського суду (ухвалою від 10.01.2006 цього суду провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Рівненської області справи № 15/365 за позовом суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ВАТ “Тернопільавтотранс” про визнання недійсним договору на виконання робіт по будівництву від 04.06.2002). На підставі статей 331, 876 ЦК України позивач просив визнати право власності на вказані об'єкти.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.03.2006 (суддя Левандовський Ю.Я.) позов задоволено. Визнано право власності за ВАТ “Тернопільавтотранс 16100” на будівлі торгово-побутового комплексу міського автовокзалу, промтоварного магазину міського автовокзалу, торгово-побутового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 міського автовокзалу, прибудови до головного корпусу міського автовокзалу. Рішення вмотивовано тим, що висновок експертизи та звіт щодо визначення коефіцієнта готовності незавершених будівництвом об'єктів, що розташовані на Тернопільському автовокзалі, складені Тернопільським обласним комунальним підприємством “Експерт”, проектна документація та Державний акт на право постійного користування землею свідчать про те, що позивач володіє спірним нерухомим майном як належний власник.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 (колегія у складі суддів: Краєвська М.В., Дух Я.В., Зданкевич З.І.) вказане рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності позивача не вказаний вище об'єкт незавершеного будівництва відповідачами не оспорюється, тобто між сторонами відсутній предмет спору. Оспорення відповідачами у судовому порядку свого права на отримання коштів за виконані ними будівельні роботи по об'єктах незавершеного будівництва та наявність спорів про розірвання чи визнання недійсними угод, за якими такі роботи виконувались, не можна ототожнювати з оспорюванням права власності на результати роботи за цими договорами.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ “Тернопільавтотранс 16100” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання 06.11.2006 не з'явились представники суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі у зв'язку із відсутністю спору між ВАТ “Тернопільавтотранс 16100” та суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до положень статей 1, 21 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позивачем пред'явлено позовну вимогу до суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є відповідно генеральним підрядником та підрядником згідно з умовами договору від 04.06.2002 на виконання робіт по будівництву, замовником яких є позивач.
В обґрунтування позову позивач, зокрема, послався на ст. 876 ЦК України, якою встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати як таку, що суперечить нормам матеріального і процесуального права.
Разом з тим рішення суду першої інстанції є також таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав про те, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, що суперечить вищевказаним положенням ст. 876 ЦК України, згідно з якими власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Судом першої інстанції не з'ясовано у цьому зв'язку стан виконання зобов'язань сторін за умовами договору на виконання робіт по будівництву від 04.06.2002, порядок передачі об'єкту будівництва підрядником замовникові, а відтак не встановлено обставин, які б давали підставу для висновку щодо набуття ВАТ “Тернопільавтотранс 16100” права власності на незавершений будівництвом об'єкт (який є новоствореним нерухомим майном, що виникло внаслідок реконструкції та будівництва автовокзалу).
Відтак прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Тернопільське обласне підприємство “Тернопільавтотранс 16100” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 06.03.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 у справі № 1/15-198 скасувати.
Справу № 1/15-198 направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан