ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
19 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М. І.,
Суддів - Весельської Т. Ф.,
Мироненка О. В.,
Сороки М. О.,
Чумаченко Т. А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд справи
за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Миколаївської митниці,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Миколаївської митниці на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2005 року ОСОБА_1., у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду зі скаргою на дії Миколаївської митниці щодо відмови провести митне оформлення автомобіля марки “GMC 2500”, 2002 року випуску, на пільгових умовах.
Вказувала, що, проживаючи з 2001 року у Сполучених Штатах Америки, 26 травня 2003 року придбала автомобіль, який перебував там на реєстраційному обліку. Повертаючись у липні 2004 року на постійне місце проживання в Україну, ввезла його на митну територію України.
Вважала, що відповідно до статті 8 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”, митне оформлення належного їй автотранспортного засобу здійснюватиметься без сплати податків та зборів.
Оскільки Миколаївська митниця відмовила їй у митному оформленні автомобіля без сплати податків та зборів, просила визнати її дії неправомірними та зобов'язати здійснити митне оформлення транспортного засобу на пільгових умовах.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року, скаргу задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська митниця звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України, для вирішення.
У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених рішень.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Справа розглянута судами до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” дозволяється ввезення на кожного повнолітнього громадянина одного транспортного засобу за умови, якщо він є власником такого засобу не менше року та за умови перебування цього засобу на обліку у країні постійного місця попереднього проживання не менше року.
Судами встановлено, що ОСОБА_1. постійно проживала у місті Денвері штату Колорадо Сполучених Штатів Америки з 2001 року до липня 2004 року. 26 травня 2003 року вона придбала автомобіль “GMC 2500”, 2002 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, належний ОСОБА_2. 23 липня 2003 року за заявником було зареєстровано право власності на зазначений автомобіль, а транспортний засіб застраховано за місцем її проживання. Після погашення кредиту за вказаний автомобіль, їй 23 липня 2004 року було видано свідоцтво права власності та технічний паспорт на нього.
Отже, заявник більше року була власником транспортного засобу, а останній не менше цього часу перебував на обліку у країні її постійного проживання.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії Миколаївської митниці, яка відмовила у пільговому митному оформленні автомобіля, є неправомірними та порушують її права, оскільки заявником дотримані усі вимоги закону, що дають їй право на митне оформлення автомобіля без сплати податків та зборів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судами не порушено норми матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, викладені Миколаївською митницею у касаційній скарзі, такого висновку не спростовують.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Миколаївської митниці залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
О. В. Мироненко
М. О. Сорока
Т. А. Чумаченко