ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
5 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1до Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про стягнення моральної шкоди,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2005 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Вказував, що з 1989 року працював на Смоленській шахті Східного гірничо-збагачувального комбінату. Стаж роботи в шкідливих умовах праці складає 14 років, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання.
20 квітня 2004 року Кіровоградською обласною МСЕК йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідач зобов'язаний відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду, розмір якої, з урахуванням уточнень, складає 18 000 грн.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 6 вересня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2005 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 6 вересня 2004 року змінено - розмір відшкодування зменшено до 7 500 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права, ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закрити касаційне провадження у справі та повернути її до Судової плати у цивільних справах Верховного Суду України, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 зазначеного Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на усі публічно-правові спори, окрім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Окрім того, частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі на розгляд суду поставлено питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу професійним захворюванням, отриманим ним під час виконання трудових обов'язків.
Оскільки ж питання правомірності дій (бездіяльності) відповідача не порушується, а йдеться лише про відшкодування шкоди, то у даному випадку Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому заявлені ОСОБА_1 вимоги мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, касаційне провадження, відкрите у справі Вищим адміністративним судом України, підлягає закриттю, а справа - направленню до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, яка є належним касаційним судом.
Керуючись статтею 3, пунктом 7 статті 9, статтями 20, 210, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційне провадження у порядку адміністративного судочинства у справі за позовною заявою ОСОБА_1до Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про стягнення моральної шкоди, закрити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1разом зі справою повернути до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко