ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Іменем України
20 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М. І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Мироненка О. В.,
Сороки М. О.,
Чумаченко Т. А.,
при секретареві - Сидорович О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 12 липня 2006 року та Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2. з позовом про зобов'язання вчинити дії, в якому просив зобов'язати останню розглянути справу, в якій він є позивачем, у встановлений статтею 157 ЦПК України двомісячний строк; надіслати на його адресу ухвалу про відкриття провадження у справі; фіксувати судове засідання технічними засобами; дотримуватися вимог цивільного процесуального законодавства щодо використання сторонами портативних аудіотехнічних пристроїв, а також службової дисципліни та розпорядку роботи суду; проводити судові засідання суду в спеціально обладнаному для цього приміщенні - залі засідань.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2006 року, ОСОБА_1. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, з посиланням на те, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки його вимоги стосуються питань здійснення суддями правосуддя.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвал судді суду першої інстанції та суду апеляційної інстанцій і задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу частково, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач оскаржив процесуальні дії судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя. Неправильність же процесуальних дій судді не підлягає розгляду окремо від судових рішень по суті заявлених вимог, оскільки законодавством встановлено інший механізм усунення недоліків та помилок, допущених при здійсненні правосуддя - включення заперечень на них до апеляційної та касаційної скарги .
Втім, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 55 Конституції України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 4 постанови від 3 грудня 1997 року № 13 “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян”, до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.
До таких рішень, дій чи бездіяльності віднесені, серед інших, рішення, дії чи бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що їй створено або створюються перепони для реалізації нею своїх прав, свобод чи законних інтересів або що вжиті заходи щодо реалізації її прав є недостатніми.
Процесуальні рішення, дії чи бездіяльність суду можуть бути оскаржені одночасно з оскарженням рішення суду чи окремого від нього в порядку, передбаченому статтями 292, 293, 324 ЦПК України.
Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність посадових та службових осіб суду щодо неналежної організації роботи суду, руху справ поза межами судового засідання, що створюють перешкоди в реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, статтею 6 Закону України “Про статус суддів”, на суддю, серед інших, покладено обов'язок додержувати службової дисципліни та розпорядку роботи суду.
Частиною 3 статті 157 ЦПК України передбачено, що судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.
Отже, суддя, як посадова особа суду, наділена управлінськими повноваженнями щодо визначення часу та тривалості судових засідань, їх відкладення, а також визначення зали судових засідань, а тому висновок судів про неможливість оскарження в порядку адміністративного судочинства її дій щодо не розгляду справи у призначений час, а також розгляд справи не у залі засідань суду, є помилковим.
Висновки ж суду щодо віднесення дій судді щодо не розгляду нею справи у строк, встановлений статтею 157 ЦПК України, ненаправлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, відмови фіксувати хід судового засідання технічними засобами, а також відмови у використанні сторонами портативних аудіотехнічних пристроїв до процесуальних та неможливості оскаржити їх у порядку адміністративного судочинства, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, суди помилково визначилися про наявність в оскаржуваних діях судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2. лише процесуальних дій.
За таких обставин, постановлені у справі ухвали підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 12 липня 2006 року та Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя М. І. Смокович
Судді Т. Ф. Весельська
О. В. Мироненко
М. О. Сорока
Т. А. Чумаченко