ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2012 р. (12:48) Справа №2а-6271.1/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Веретенникової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітетк АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
до Масандрівської селищної ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
при залученні третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення,
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю:
прокурор - Полікарпов О.В., посвідчення № 07206,
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - Свиридова Д.О., довіреність № б/н 02-6/2568 від 29.12.2011,
представник третьої особи позивача - не з'явився,
третя особа ОСОБА_1 - не з'явилась
Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі - позивач) до Масандрівської селищної ради (далі - відповідач), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради м. Ялта від 18.09.2008 року № 18 "Про надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Масандрівської селищної ради від 18.09.2008 року № 18 підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам Земельного кодексу України та положенням ст.ст. 7, 38 Закону України "Про природно -заповідний фонд України" та прийнято відповідачем з перевищенням наданих законодавством повноважень. Протиправність даного рішення, на думку позивача, полягає у тому, що надана вказаним рішенням у власність громадянину земельна ділянка розташована на території земель об'єкту природно - заповідного фонду парку - пам'ятки садово -паркового мистецтва "Масандрівський" і віднесена до земель природно - заповідного фонду, які згідно зі ст. 150 Земельного кодексу України, віднесені до особливо цінних земель і вилучення таких земель допускається тільки для конкретно встановлених законом потреб за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких клопотань не надсилав.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм законодавства та у межах, наданих повноважень та просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав письмові пояснення на позов.
Третя особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю та зазначила, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши надані докази по справі у їх сукупності, суд,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 20.09.2007 року про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки площею 0,0100 га у власність для будівництва та обслуговування гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 93).
Рішенням 14 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради від 27.09.2007 року № 13 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с. 94).
18.09.2008 року на 22 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради прийнято рішення № 18 "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів", відповідно до якого ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:01:003:0250) площею 0,0100 га із земель, які не передані у власність та не надані у постійне користування в межах населеного пункту, що знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1 (а.с. 67).
У позовній заяві зазначено, що внаслідок проведення у 2011 році перевірки позивачу стало відомо про прийняте рішення та встановлено його протиправність, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, оцінюючи правомірність (протиправність) оскаржуваного рішення застосовує законодавство, що діяло на час прийняття відповідачем вищевказаного рішення.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Територіальні громади села, селища, міста відповідно до ст. 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. "а", "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 6-10 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Як свідчать матеріали справи, третя особа ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 20.09.2007 року про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки площею 0,0100 га у власність для будівництва та обслуговування гаражу за адресою: АДРЕСА_1
На замовлення третій особи було розроблено проект землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки у власність (а.с. 87-132) та узгоджено з органами, зазначеними у ст. 118 ЗК України.
Матеріали справи свідчать, що проект землеустрою містить наступні узгодження:
-висновок Управління головного архітектора № 05/357 (а.с. 97-98);
-висновок Державної служби з питань національної культурної спадщини від 29.02.2008 року № 22-411/9 (а.с. 101);
-висновок Ялтинської міської санітарно - епідеміологічної служби від 01.04.2008 року № 294 (а.с.100);
-висновок Управління екологічної інспекції Південнокримського регіону від 16.07.2008 року (а.с. 99);
-висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 22.08.2008 року № 23110-2/10-25 (а.с.102);
-висновок державної експертизи землевпорядної документації від 02.09.2008 року № 6547/25 (а.с.132).
Слід зазначити, що в проекті відведення є умови відводу земельної ділянки ОСОБА_1, видані Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів 22.08.2008 року (а.с. 96). Згідно вказаних умов відводу класифікація угідь "землі не передані у приватну власність та не надані в постійне користування ".
Дослідивши зазначені документи, суд дійшов висновку, що надана у власність ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням земельна ділянка розташована у межах населеного пункту та надана згідно з повноваженнями, якими відповідач наділений відповідно до законодавства.
Зазначені документи є належним доказом дотримання відповідачем при прийнятті рішення від 18.09.2008 року № 18, встановленого чинним на час прийняття такого рішення законодавством порядку щодо надання земельних ділянок у власність громадянам.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог щодо перевищення повноважень посадовими особами Масандрівської селищної ради суд зазначає, що прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури АР Крим юристом 1 класу Аріфовим Е.А. за результатами розгляду матеріалів перевірки щодо законності розпорядження земельними ділянками на території Масандрівської селищної ради винесено постанову про порушення кримінальної справи від 01.06.2010 року відносно службових осіб Управління екологічної інспекції Південно - Кримського регіону та Масандрівської селищної ради кримінальну справу про зловживання службовим становищем та службову підробку за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та призначено судово - технічну експертизу у карній справі (а.с. 157-159).
Проте, постановою слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури АР Крим від 28.04.2011 року кримінальна справа № 110077110076, яка порушена 01.06.2010 року відносно посадових осіб Масандрівської селищної ради у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України припинена на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину (а.с. 185-187).
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності вказаного рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 150 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
На час прийняття оскаржуваного рішення ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Завдані обмеженням (обтяженням) у землекористуванні втрати підлягають відшкодуванню згідно із Земельним кодексом України.
Законом України "Про внесення змін доЗакону України "Про природно-заповідний фонд України" від 21.01.2010 року №1826-VI, який набрав чинності 16.02.2010 року, статтю 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" доповнено частиною четвертою такого змісту: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду".
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що надана третій особі земельна ділянка була розташована в межах природно-заповідного фонду, а саме на території парку -пам'ятки садово -паркового мистецтва "Масандрівський".
Щодо визначення території природно-заповідного фонду позивач керувався положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"від 21.01.2010 року №1826-VI) та вважає, що межі природно-заповідного фонду, в даному випадку, були встановлені на підставі проекту організації території Масандрівського парку -пам'ятки садово -паркового мистецтва (а.с. 53-58).
Позивач вказує на те, що проектом створення території Масандрівського парку від 1999 року визначено територію, яка відноситься до об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення -парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва "Масандрівський", а знаходження земельної ділянки на території парку підтверджується даними проекту.
Проте, такі доводи є необґрунтованими та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки на час прийняття відповідачем зазначеного рішення в 2008 році Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"від 21.01.2010 року №1826-VI, яким статтю 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" було доповнено частиною 4, не діяв, а отже його положення не могли бути враховані відповідачем.
З урахуванням викладеного на час прийняття оскаржуваного рішення, межі природно-заповідного фонду (Масандрівського парку - пам'ятки садово -паркового мистецтва) не були встановлені в натурі, а чинним на той час законодавством не було врегульовано питання визначення меж природно-заповідного фонду у разі не встановлення їх в натурі.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з порушенням вимог ст. 150 ЗК України, з перевищенням наданих повноважень.
Крім того, суд зазначає, що станом на 18.09.2008 року (коли було прийнято оскаржуване рішення) діяла редакція ч. 1 ст. 125 ЗК України, відповідно до якої право власності та право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, станом на 18.09.2008 року повинен був існувати державний акт на право постійного користування землями парку, тоді як доказів існування такого документу суду не надано.
Таким чином позивач, відповідно до положень ст. 71 КАС України не надав доказів, що ділянка надана у власність ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного рішення була розташована в межах земельної ділянки природно-заповідного фонду (Масандрівського парку), а також про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Масандрівська селищна рада порушила вимоги законодавства України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 30.03.2012 року оголошена вступна і резолютивна частина постанови. Постанова складена в повному обсязі 30.03.2012 року.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.Ю. Кащеєва