Справа № 22-1377/06 головуючий у 1 інстанції: Назаров П.О.
Категорія- 21 доповідач: ЧужаЮ.Г.
РІШЕННЯ
іменем України
10 жовтня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Кожух О.А., Куцина М.М., при секретарі Гусар Н.В., з участю апелянта ОСОБА_2, представника апелянта ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду від 5 липня 2006 року, -
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнати дії такими, що принизили честь і гідність та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивував тим, що ранком 29 січня 2006 року відповідач, який є ІНФОРМАЦІЯ_1, в складі групи осіб (ІНФОРМАЦІЯ_2 у Закарпатській області -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 таІНФОРМАЦІЯ_4ОСОБА_6) незаконно провели обшук території та приміщення сторожки підсобного господарства Виноградівського управління водного господарства де чергував позивач і де знаходилися його особисті вулики з бджолами. В процесі пошуку зброї члени групи, яку очолював відповідач, порушили герметичність вуликів, що призвело до загибелі бджіл. Крім цього, в процесі обшуку члени групи ображали його лайливими словами чим принизили його честь та гідність.
Посилаючись на дані обставини позивач просив суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача такими, що принизили його, позивача, честь та гідність та стягнути з відповідача в його користь 3000 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги і просив вирішити спір лише в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Виноградівського районного суду від 5 липня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_11500 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди.
Будучи незгідним з даним рішенням ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
В скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В суді апеляційної інстанції апелянт та його представник доводи апеляції підтримали в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1апеляцію вважає безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач в судовому засіданні, належними доказами, довів місце делікту, тобто вчинення відповідачем дій, що суперечать законові й тягнуть за собою його відповідальність.
Проте з таким висновком суду погодитися неможна.
Зі змісту статей 1166 та 1167 ЦК України, які регламентують загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, випливає, що майнова та моральна шкода завдана особі відшкодовується в повному обсязі у випадку, якщо шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи, яка її завдала за наявності її вини.
Це означає, що для наявності делікту суд має встановити такі обставини: 1) факт протиправної дії особи; 2) вина цієї особи у вчиненні протиправних дій; 3) наявність негативних наслідків у вигляді майнової шкоди та шкоди моральному здоров'ю особи; 4) причинно-наслідковий зв'язок пункту третього з першими двома пунктами. Лише за наявності всіх цих обставин має місце делікт - правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до цивільної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування вищезгаданих обставин лежить на позивачеві.
Всупереч цим вимогам закону позивач в судовому засіданні не довів факт протиправних дій щодо нього та його майна, вину відповідача у вчиненні цих протиправних дій, наявність і розмір матеріальної шкоди і моральних страждань та причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою.
Твердження позивача голослівні і повністю спростовані зібраними по справі доказами. Зокрема, листом начальника УМВС України у Закарпатській області від 7.03.2006 року (а.с.34), листом прокурора Виноградівського району від 27.02.2006 року (а.с.35), запереченням на позов (а.с.12), поясненнями відповідача та показаннями осіб, які проводили перевірку території з метою виявлення фактів браконьєрства (а.с.44-55) та матеріалами приєднаного до справи наглядового провадженням № НОМЕР_1 доведено, що під час проведення перевірки по виявленню фактів браконьєрства на території підсобного господарства Виноградівського
управління водного господарства 29 січня 2006 року порушень чинного законодавства у діях осіб, які проводили перевірку, в тому числі і відповідача, не було, а причину загибелі бджіл позивача встановити неможливо, оскільки ніхто з ветеринарних спеціалістів не виїжджав на місце для відбору матеріалу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність позову не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Виноградівського районного суду від 5 липня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.