Справа № 0310/780/2012 провадження № 22-ц/0390/1295/2012 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С.С.
Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.07.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Здрилюк О І,
суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А. ,
при секретарі Шереметі Т.Г. ,
з участю пр-ка позивача - Троць К.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Любомльського районного суду від 11 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулось в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за укладеним між ним та відповідачем ОСОБА_2 договором від 14 вересня 2007 року в цей день відповідач отримав кредит в розмірі 11040 грн. під 12 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2008 року.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 10 січня 2012 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 103480,87 грн., яка складається з: 11040 грн. заборгованості за кредитом, 44336,75 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1788,48 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 40911,79 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 4903,85 грн. штрафу (процентна складова).
Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на свою користь вказані грошові кошти та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1034 грн. 81 коп..
Рішенням Любомльського районного суду від 11 травня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 62821 грн. 57 коп. та 628 грн. 21 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові за спливом позовної давності.
Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.
Судом першої інстанції встановлено порушення з боку відповідача ОСОБА_2 умов кредитного договору від 14.09.2007 року (а.с.3), що виразилося у неповерненні отриманих в банку грошових коштів, в результаті чого за ним утворилася заборгованість станом на 10 січня 2012 року, але в розмірі 62821,57 грн. (а.с.2).
Однак, відповідно до ст.ст.256, 257, 258, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з укладеним сторонами договором ОСОБА_2 повинен був повернути отриманий ним у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит 14.09.2008 року, тобто в цей день закінчився строк виконання відповідачем його зобов'язань за договором.
Отже позовна давність сплила 14.09.2011 року, а банк звернувся до суду з даним позовом 24 лютого 2012 року (а.с.1-13), поважних причин пропуску вказаного строку не навів і не просив його поновити.
Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 подав суду заперечення на позовну заяву і окрему заяву від 17 квітня 2012 року про застосування позовної давності (а.с.41-43, 44).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, керувався ч.1 ст.259 ЦК України та виходив з того, що згідно п.5.5 кредитного договору сторони позовну давність збільшили до 5 років.
Проте, вказані висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 2 ст.207 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом наведених правових норм підпис сторін письмового договору має бути під усіма його умовами, про які домовилися сторони. Якщо сторони уклали змішаний договір, то умови різних договорів повинні міститися в письмовому тексті договору, підписаному сторонами.
Факт укладення між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач у справі ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_2 кредитного договору від 14.09.2007 року підтверджується письмовою заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, строк дії договору, відсоткова ставка, щомісячна винагорода, строк і порядок погашення заборгованості та інші (а.с.3).
Однак зазначений письмовий документ, який підписаний сторонами, не містить елементів договору про збільшення позовної давності, та й взагалі - вказівки про те, що сторонами укладається змішаний договір.
В заяві позичальника передбачено, що складовою частиною кредитного договору є запропоновані банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) (далі - Умови), але відсутнє посилання на пункт цих Умов, яким визначено збільшену порівняно з цивільним законодавством позовну давність, хоча є посилання на інші пункти, що стосуються умов кредитного договору.
Приєднані банком до позовної заяви Умови (а.с.5-7) підписані лише головою правління позивача, а підпис ОСОБА_2 під ними відсутній. Крім того, в Умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження. Позивачем не надано доказів того, з якого по який час діяли положення Умов у тому варіанті, який представлений суду, а оскільки вказаний документ є одностороннім, то банк міг без відома і погодження іншої сторони кредитного договору вносити в нього зміни в будь-який час без обмеження кількості та змісту цих змін.
Тому наявність в Умовах пункту 5.5 «Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років» не є беззаперечним доказом укладення сторонами письмового договору про збільшення позовної давності.
Згідно з ч.1 ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Згадані вище Умови не можна вважати типовими умовами договору з огляду на те, що відсутні дані про їх затвердження і оприлюднення. Крім того, зазначивши в назві Умов, що вони стосуються споживчого кредиту фізичним особам, банк передбачив у них елементи іншого виду договору, а саме договору про збільшення позовної давності.
Аналіз наведених обставин та положень законодавства в їх сукупності дає підстави зробити висновок про те, що між сторонами не був укладений у встановленому законом порядку договір про збільшення позовної давності, а тому до спірних правовідносин застосовується позовна давність, визначена Цивільним кодексом України, яка на час звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» в суд із даним позовом сплила, що є підставою для відмови в позові.
Оскільки висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги понесені відповідачем судові витрати підлягають відшкодуванню позивачем.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Любомльського районного суду від 11 травня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.09.2007 року - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 315 грн. (триста п'ятнадцять грн.) судового збору за апеляційну скаргу.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Головуючий:
Судді: