АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1913/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Красюк Г.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.

при секретаріЧуйко А.В., Остапенко О.М., Кривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних частин -Метровагонмаш» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року по справі за позовом ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» до ОСОБА_8 про дострокове розірвання договору позики та стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8 про дострокове розірвання договору позики та стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_8 працював в ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» на посаді менеджера по постачанню та збуту згідно наказу № 31-к від 30.09.2009 року.

30.12.2011 року відповідач був звільнений з роботи в зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

26.04.2011 року ОСОБА_8 відповідно до договору позики № 66 отримав у ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» безвідсоткову позику в сумі 83000 грн., зокрема, 26.04.2011 року з каси підприємства було видано 64000 грн., а 04.05.2011 року - 19000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами.

Восени 2011 року змінилось керівництво Товариства, яке вважає, що сума позики відповідачем не повернута, а отримання безвідсоткової позики ОСОБА_8 спричиняє Товариству матеріальні збитки.

Враховуючи наведене, позивач просив суд достроково розірвати договір позики, укладений між ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» та відповідачем ОСОБА_8 в розмірі 83000 грн. та стягнути з відповідача на користь Товариства суму позики 83000 грн. та 1444 грн. 84 коп. процентів за користування позикою.

Рішенням Шполянського районного суду від 07 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт отримання ОСОБА_8 з каси ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» позики в сумі 83000 грн. При цьому суд першої інстанції прийняв як належний доказ пояснення свідка ОСОБА_9 щодо неотримання відповідачем позики з каси товариства, формального укладення договору позики та прибутковий касовий ордер від 26.04.2011 року про повернення відповідачем позики в сумі 83000 грн.

З даним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до наявного в матеріалах справи (а.с.11) договору позики №66 від 26 квітня 2011 року, який укладено між ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі Генерального директора ОСОБА_9 і менеджером по збуту виробничого обладнання відділу економічної безпеки ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі ОСОБА_8 вбачається, що позивач передає у власність відповідача грошові кошти в сумі 83000 грн., а останній зобов'язується повернути їх позивачу на протязі двох років, з моменту надання суми позики.

Колегія суддів приходить до переконання, що зазначений договір позики між сторонами був укладений у відповідності до вимог ст.ст.1046,1047 ЦК України, тому є чинним, що не заперечується і сторонами. Зазначений договір підтверджує наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, тому висновок суду першої інстанції щодо формальності договору позики є помилковим і не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не отримання відповідачем грошових коштів в сумі 83000 грн., що на думку суду першої інстанції підтверджується прибутковим касовим ордером від 26.04.2011 року про повернення відповідачем позики в сумі 83000 грн. і показаннями свідка ОСОБА_9 щодо неотримання відповідачем позики з каси товариства, оскільки факт отримання ОСОБА_8 з каси ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» позики в сумі 83000 грн. підтверджується належними та допустимими по справі доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ст.58 ЦПК України, а саме: видатковим касовим ордером від 26.04.2011 року на суму 64000 грн. (а.с.12) та видатковим касовим ордером від 04.05.2011 року на суму 19000 грн.(а.с.13). Самим відповідачем також не заперечується факт наявності його підпису у зазначених видаткових касових ордерах. Вищевказані касові ордери безпосередньо підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів у позику.

Відповідно до п.3.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості, але незважаючи на вищевказане, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення вказано, що не знайшов підтвердження факт отримання ОСОБА_8 коштів у сумі 83000,00 грн., при цьому суд не зазначив з яких підстав він не приймає до уваги докази, надані позивачем, а саме: видаткові касові ордери від 26.04.2011 року та від 04.05.2011 року. В оскаржуваному рішенні взагалі відсутня оцінка доказів, що є порушенням ст.212 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які стороні посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які булі досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було прийнято до уваги прибутковий касовий ордер від 26.04.2011 pоку про повернення відповідачем позики в сумі 83000 грн. (а.с.20). Колегія суддів вважає, що вказаний прибутковий касовий ордер не є належним доказом для доведення обставин по даній справі. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач отримував у позивача кошти в сумі 83000 грн. неодночасно, а саме: по видатковому касовому ордеру від 26.04.2011 року на суму 64000 грн. (а.с.12) та видатковому касовому ордером від 04.05.2011 року на суму 19000 грн.(а.с.13), а повернення всієї суми коштів в сумі 83000 грн. нібито відбулося 26.04.2011 pоку, тобто значно раніше до отримання всієї суми позики.

Відповідно до п.5.1. договору позики №66 від 26.04.2011 року, позичальник має право в будь-який час повністю або достроково повернути позику в строк передбачений п 4.1 цього договору, при цьому позикодавець зобов'язаний прийняти дострокове виконання та надати розписку про одержання відповідної суми. За таких обставин належним доказом повернення позики може бути розписка позивача про одержання від відповідача грошової суми. Предметом доказування по даній справі для відповідач є факт повернення ним позики. Таким чином відповідач на підтвердження своїх заперечень повинен був надати до суду відповідну розписку, проте така розписка в матеріалах справи відсутня, а судом першої інстанції залишилось не з'ясоване питання щодо її існування. В суді апеляційної інстанції відповідач покликався як на факт повернення грошових коштів лише на прибутковий касовий ордер від 26.04.2011 pоку.

Відповідно до п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні всі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображаються у касовій книзі. Відповідно до п.4.3 вказаного Положення, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціям одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

У касовій книзі позивача відсутні відомості про повернення відповідачем грошових кошті за договором позики, проте судом першої інстанції дана обставина залишилась поза увагою. Згідно акту інвентаризації розрахунків з дебіторами по рахунку №377 від 20.01.2012 року наданого до апеляційного суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 83000 грн.

Згідно п.4.4. вимог до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) документи, що їх складають організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назва організації (07), назва виду документа (10). Прибутковий касовий ордер від 26.04.2011 року не містить назви організації, що його видала, тому даний ордер не відповідає вимогам, що ставляться до документів, які видаються організаціями. Окрім того, реквізити прибуткового касового ордеру затверджені Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та вказані у Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типова форма №КО-1). До реквізитів відносяться найменування підприємства (установи, організації) та ідентифікаційний код ЄДРПОУ, проте у прибутковому касовому ордері від 26.04.2011 року не вказані вищезазначені обов'язкові реквізити організації, що його видала, а тому за таких обставин відсутні підстави вважати прибутковий касовий ордер від 26.04.2011 року належним та допустимим доказом, який доводив би наявність будь-яких обставин, зокрема факт внесення грошових коштів у касу позивачем. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищевказаним характеристикам наявного в матеріалах справи прибуткового касового ордеру від 26.04.2011 року, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобам доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому колегія суддів не приймає як доказ неотримання грошових коштів позивачем показання свідка ОСОБА_9 Відповідно до ст.1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Колегія суддів приходить до переконання, що факт внесення грошових коштів до каси позивача не було доведено відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до вимог ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Колегія суддів приходить до переконання, що свої зобов'язання за договором позики відповідач не виконує і не має наміру виконувати в майбутньому.

Позивачем ставились вимоги про дострокове розірвання договору позики. Колегія суддів приходить до переконання, що дані вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконує і не має наміру виконувати в майбутньому, посилаючись на повернення грошових коштів отриманих по договору позики, тому колегія суддів приходить до переконання про необхідність дострокового розірвання зазначеного договору позики.

Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Зазначеним правом відповідач не скористався і не оспорював договір позики від 26.04.2011 року.

Позивачем ставились вимоги про стягнення з відповідача на його користь процентів за користування позикою в сумі 1444 грн. 85 коп. з посиланням на ст.1048 ЦК України, але колегія суддів приходить до переконання, що в цій частині вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до вимог ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ж до п.2.2 договору позики, за цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, рішення суду першої інстанції, скасовує, позовні вимоги позивача, задовольняє частково. Договір позики №66 від 26 квітня 2011 року, укладений між ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі Генерального директора ОСОБА_9 і менеджером по збуту виробничого обладнання відділу економічної безпеки ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі ОСОБА_8, на суму 83000 грн., достроково розриває, стягує з відповідача на користь позивача 83000 грн. суми позики, в решті позовних вимог відмовляє.

Відповідно до вимог ст.88 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в сумі 1266 грн. 06 коп., які складаються з судового збору по оплаті за подання позовної заяи до суду першої та апеляційної скарги до апеляційної інстанції (844,45+421,61=1266,06).

В апеляційній скарзі апелянтом поставлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 3000 грн. за надання правової допомоги, однак колегія суддів приходить до переконання, що дані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки вони не знаходять свого документального підтвердження.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Шполянський завод запасних частин «Метровагонмаш» - задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року по справі за позовом ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» до ОСОБА_8 про дострокове розірвання договору позики та стягнення заборгованості за договором позики - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» до ОСОБА_8 про дострокове розірвання договору позики та стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Договір позики №66 від 26 квітня 2011 року, укладений між ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі Генерального директора ОСОБА_9 і менеджером по збуту виробничого обладнання відділу економічної безпеки ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» в особі ОСОБА_8, на суму 83000 грн. - достроково розірвати.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» 83000 грн. суми позики.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ТОВ «Шполянський завод запасних частин - «Метровагонмаш» судові витрати в сумі 1266 грн. 06 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :