РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5336/2012Головуючий суду першої інстанції:Тимошенко К.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.

РІШЕННЯ

"31" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСінані О.М.,

СуддівДаніла Н.М., - Білоусової В.В.,

При секретаріТорєханові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, СМБРТІ про визнання права власності на нежилі приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 14 квітня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

в березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, СМБРТІ про визнання права власності на нежилі приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, площею 10,8 кв.м., кухні та прихожої, загальною площею 26,4 кв.м., розташована в літ «Б». Відповідно до довідки ЖЕУ-5 КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя від 04.03.2007 року в користуванні квартири 8 знаходиться підвальне приміщення, що розташоване в літ «Б», яке складається з приміщення 23-1, площею 6,6 кв.м., приміщення 23-2, площею 9,1 кв.м., приміщення 24-3, площею 10,4 кв.м., загальною площею 26,1 кв.м. Оскільки раніш зазначена квартира належала ОСОБА_8, а підвальне приміщення знаходилось у його користуванні, проте у технічний паспорт внесено не було, просив визнати за ним право власності на вказані нежилі приміщення та зобов'язати Кримське республіканське підприємство СМБРТІ зареєструвати за ним право власності на ці приміщення.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.04.2008 року позов задоволений. За ОСОБА_6 визнано право власності на нежилі приміщення 23-1, площею 6,6 кв.м., № 24-1, площею 17,0 кв.м., загальною площею 23,6 кв.м., розташовані в літ «Б» по АДРЕСА_1 СМ БРТІ зобов'язано зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на зазначені приміщення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_6 в позові. Зазначає, що він є власником квартири 9 у зазначеному будинку та в його користуванні знаходиться нежиле приміщення (підвал), що розташований під квартирою 9, розміром 14,78 кв.м. та розміром 15,98 кв.м., розташований в літ «Б». За повідомленням КРП СМ БРТІ від 19.01.2012 року до квартири 9 приєднані приміщення № 25-1, площею 14,6 кв.м., № 24-2, площею 14,9 кв.м. Задовольняючи позов, суд не врахував, що таким чином значно зменшилося приміщення № 24-2, яке стало складати 8,2 кв.м. Окрім того, суд вийшов за межі позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 12.09.2007 року ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 У користуванні власника квартири 8 знаходиться підвал в літ «Б», площею 26,1 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 10 ч. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якого власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку, технічного устаткування, елементів зовнішнього впорядкування. Допоміжні приміщення (комори, сараї та інше) передаються у власність квартиронаймачам безоплатно і окремій приватизації не підлягають.

З такими висновками не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 303 ч. 3 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартиру та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Таким чином у позивача не було підстав для звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» він є співвласником спірного (допоміжного) приміщення.

Окрім того, відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на нежилі приміщення, які можуть бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, без звернення до власника (балансоутримувача) за відчуженням цих приміщень, є передчасним.

За таких підстав, відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 14 квітня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову до Сімферопольської міської ради, СМБРТІ про визнання права власності на нежилі приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: