РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/4574/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

РІШЕННЯ

"01" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАдаменко О.Г.,

СуддівКірюхіної М.А., Руснак А.П.,

При секретаріТорєханові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Ялтинської міської ради і виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - управління головного архітектора, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про звільнення земельної ділянки і знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

21 вересня 2009 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до суду з позовом до власника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва - двоповерхової будівлі висотою 6 м. розміром 8х6,10 м., зведеної на місці сараїв літери «Н» і «М» і навісів літери «Х» і «Ф» по АДРЕСА_1 без належного дозволу і проекту.

21 грудня 2009 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради пред'явив такі ж самі вимоги до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Крім того, 21 грудня 2009 року Ялтинська міська рада у цій же справі пред'явила до відповідачів позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1, зайнятої цією ж самочинною будівлею.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року позовні вимоги виконавчого комітету Ялтинської міської ради і Ялтинської міської ради задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю висотою 6 метрів розміром 8х6,10 м., зведену на місці сараїв літери «Н» і «М» і навісів літери «Х» і «Ф» по АДРЕСА_1 а також звільнити земельну ділянку за цією адресою, повернувши її у первісний стан. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить дане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суд порушив норми процесуального права, не повідомивши його належним чином про час та місце розгляду справи, внаслідок чого він не мав можливості заперечувати проти позову і надавати докази на підтвердження цих заперечень.

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 376 ЦК України, оскільки ніякими доказами не підтверджується, що самочинне будівництво було здійснено саме відповідачами і що вони заперечують проти його відповідної перебудови. Не з'ясовано чи можлива така перебудова, які права і інтереси і яких саме осіб порушує самочинне будівництво і чи є знесення належним способом захисту від цих порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів і третьої особи -ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 рішення суду не оскаржується і апеляційним судом не перевіряється .

Задовольняючи позовні вимоги виконавчого комітету Ялтинської міської ради і Ялтинської міської ради до ОСОБА_7 і ОСОБА_8, суд керувався ст. 376 ЦК України та ст. 212 ЗК України і виходив з того, що вони здійснили це будівництво без належного дозволу і проекту на земельній ділянці, яка належить Ялтинській міській раді.

Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 7 цієї статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що розглядаючи позови про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування відповідно до положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Відповідно до частини 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з частиною 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1-3 ст. 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1

До складу вказаної квартири за даними технічного паспорту на домоволодіння входять сараї літери «Н» і «М» та навіси літери «Х» і «Ф».

З протоколу про адміністративне порушення, складеного 2 вересня 2008 року посадовою особою інспекції ДАБК в АР Крим відносно ОСОБА_6, вбачається, що остання без дозволу інспекції ДАБК самочинно здійснила реконструкцію сараїв літери «Н» і «М» розміром в плані (7х6 м.) орієнтовно, у рівні двох поверхів, із залізобетонним фундаментом, залізобетонними колонами, залізобетонним перекриттям, стінами з ракушняку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1020 від 11.06.2009 року ОСОБА_6 було зобов'язано зупинити самочинну реконструкцію сараїв у строк до 30.06.2009 року і привести об'єкт у відповідність з планом КП «БТІ».

З акту перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, складеного посадовими особами інспекції ДАБК в АР Крим 27.11.2009 року, вбачається, що самочинна будівля розміром в плані 8х6,10м., зведена на місці раніше існуючих сараїв літери «Н» і «М» та навісів літери «Х» і «Ф» по АДРЕСА_1.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч цим нормам процесуального права позивачі не надали доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, що здійснили самочинне будівництво, яке є предметом позову; що їм в установленому законом порядку компетентними органами було запропоновано здійснити перебудову самочинної будівлі з відновленням її попереднього стану; що така перебудова можлива і що вони відмовляються від її проведення.

Також Ялтинська міська рада не надала доказів на підтвердження того, що при здійсненні цього будівництва було зайнято земельну ділянку, яка перебільшує площу належних відповідачам сараїв літери «Н» і «М» та навісів літери «Х» і «Ф», тобто площу земельної ділянки, яка знаходиться у правомірному користуванні відповідачів згідно з вимогами частини 1 ст. 377 ЦК України.

За таких обставин рішення суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року в частині задоволення позовних вимог виконавчого комітету Ялтинської міської ради і Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про звільнення земельної ділянки і знесення самочинного будівництва скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: