УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"5" жовтня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого- Фащевської Н.С суддів - Жолудько Л.Д., Дикун СІ. при секретарі-КрільН.З. з участю - апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

Встановила:

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 червня 2006 року, яким з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 11715 грн. заборгованості по договору позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 101 грн. сплаченого ним судового збору, 5 грн. витрат, пов"язаних з отриманням статистичної інформації. А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апелянт просив скасувати рішення суду та справу направити на новий судовий розгляд.

При цьому апелянт зазначив, що суд невірно стягнув з нього грошові кошти, неприйнявши до уваги, що він в ОСОБА_3 грошей не позичав, а вимушено, під погрозою звільнення з посади директора ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", підписав договір позики.

Крім того, апелянт вказував, що суд порушив норми процесуального Права, оскільки розглянув справу за його відсутності, а також безпідставно

Справа №22а-998   2006р.                                       Головуючий у 1 інстанції- Щміло В.І.

Категорія - договірн і зобов "язання                                      Доповідач - Дикун С. І.

2 не зупинив провадження в справі до вирішення справи за його позовом до підприємства, яке належить ОСОБА_3, про стягнення заробітної плати.

Під час розгляду справи в апеляційному суді апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, а представник позивача апеляційної скарги не визнав.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2003 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей за яким ОСОБА_1. позичив у ОСОБА_3 10000грн на строк до 31 грудня 2004 року. Відповідач своїх зобов"язань за договором не виконав і грошей не повернув.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи із слідуючих мотивів.

Відповідно до вимог ст. ст 625,1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача 11715 грн. заборгованості по договору позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_1. не виконав своїх зобов'язань перед позивачем за договором позики грошей, оскільки в строк, обумовлений договором, грошей не повернув.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду як із таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи апелянта, що грошові кошти насправді не були одержані ним від ОСОБА_3, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нотаріально посвідченого договору позики грошей від 16 жовтня 2003 року він у судовому порядку не оспорював, доказів на спростування факту позики грошей не представив ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_1. в апеляційній скарзі, що суд, розглянувши справу у його відсутність, порушив норми процесуального права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи було тричі відкладено у зв"язку з неявкою відповідача і лише 07.06.2006 року за відсутності відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, причину неявки якого визнано неповажною, суд обгрунтовано розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

Не заслуговують на увагу колегії суддів також і твердження апелянта, що суд невірно не зупинив провадження в справі до вирішення справи за його позовом про стягнення заробітної плати. На підставі ч.1п.4 ст.201 ЦПК суд зобов"язаний зупинити провадження по справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Поскільки справа за позовом ОСОБА_1. про стягнення заробітної плати не пов"язана із справою про стягення з нього

з

заборгованості за договором позики і розгляд її був можливим без вирішення вищенаведеного позову, суд підставно не зупинив провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.