У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 16 травня 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 травня 2012 року у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», зі змінами, які набрали законної сили 09 березня 2011 року, виконавчі документи, зокрема по виконанню судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.

Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 28 липня 2010 року позов ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 23 серпня 2010 року. Виконавчий лист виданий 23 вересня 2011року, заява про примусове виконання до відділу державної виконавчої служби подана стягувачем 07 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на день набрання рішенням законної сили, був встановлений трьохрічний строк звернення рішення суду до виконання, що давало право стягувану, у разі невиконання боржником рішення суду, протягом трьох років звернутися до суду з заявою про видачу виконавчого листа для звернення його до примусового виконання.

Оскільки на момент набрання рішенням Рівненського міського суду від 28 липня 2010 року законної сили діяла норма ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження» за якою виконавчий документ по рішенню, яке набрало законної сили, може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років, суди обґрунтовано дійшли висновку про відмову ОСОБА_2 у задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік