Справа № 2-1240/11

Номер провадження 2-1522-4120/12

РІШЕННЯ

Іменем України

«21»травня 2012 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі -Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання кредитних договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до «Банк Форум», у якій просить визнати недійсними кредитні договіри № 0009/07/08-Z від 05 березня 2007 року , № 0011/07/08-CL від 15 березня 2007 року укладені між нею та АКБ «Форум»в особі в.о. керуючого Одеської філії АКБ «Форум»Поліщук О.В., посилаючись на те, що вираження грошових зобов'язань у спірному договорі в іноземній валюті, а не у гривнях є неправомірним, з огляду на що вона була вимушена звернутись до суду.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, вираження грошових зобов'язань у спірних договорах в іноземній валюті, а не у гривнях, є правомірним та не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів та пояснень представників сторін.

05 березня 2007 року між АКБ «Форум»в особі в.о. керуючого Одеської філії АКБ «Форум»Поліщук О.В., правонаступником якого є відповідач -ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0009/07/08-Z, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 500 000 доларів США зі сплатою 13 відсотків річних та порядком погашення заборгованості згідно графіку, до 05 березня 2012 року.

15 березня 2007 року між АКБ «Форум»в особі в.о. керуючого Одеської філії АКБ «Форум»Поліщук О.В., правонаступником якого є відповідач -ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0011/07/08-CL відповідно до якого відповідач відкриває позивачці кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 3 000 000 доларів США терміном до 15 березня 2012 року зі сплатою 13 відсотків річних. Внаслідок укладання додаткових угод до кредитного договору № 0011/07/08-CL між позивачем та відповідачем ліміт кредитування було збільшено до 3 650 000 доларів США.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ч. 1 ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 цього Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 року, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявні банківська ліцензія № 62, видана 03 грудня 2001 року Національним банком України та дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», виданий 10 червня 2005 року Національним банком України, згідно з додатком до якого відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями.

За таких обставин, суд не знайшов підстав для застосування до правовідносин, що склались між сторонами по справі , положень ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що оскільки предметом позову є визнання правочину недійсним з обставин, що не пов'язані із вчиненням правочину під впливом обману чи насильства, строк позовної давності за цим позовом розпочав свій перебіг згідно ст. 253 ЦК України 06 березня 2007 року та сплинув с урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України 06 березня 2010 року (06 березня 2010 року -субота).

Позивач звернувся до суду 16 листопада 2010 року, тобто із порушенням строку позовної давності.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

06 жовтня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із заявою, у якій відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до спірних правовідносин і відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, до вимоги позивачки про визнання недійсними кредитних договорів № 0009/07/08-Z від 05 березня 2007 року, № 0011/07/08-CL від 15 березня 2007 року підлягає застосуванню позовна давність.

Таким чином, суд, беручи до уваги обставини справи, доходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 192, 257, 261, 267, 524, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання кредитних договорів недійсними -відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Суворова

21.05.2012