ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320
РІШЕННЯ
Іменем України
23.06.2008 | Справа №2-12/5208-2008 |
За позовом : Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна 2
До відповідача : Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Зоряна 2.
Про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Суддя Іллічов М.М.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Цвілій Д. В., дов-ть від 01.12.07 р.
Від відповідача : Савопуло Б. М., дов-ть від 02.06.08 р. № 02-14\803
Сутність спору:
Державне підприємство «Лівадія» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради та просить визнати незаконними дії відповідача та зобов'язати його видати дозвіл на виконання проектно-пошукових робіт для ДП «Лівадія» на земельній ділянці орієнтовною площею 5,5 га, розташованій на території Сімеїзської селищної ради АР Крим в с. Оползневе в районі мису Трійця (згідно наданої викопіровки земельної ділянки).
Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою раціонального використання наданих у постійне користування ДП «Лівадія» земель сільськогосподарського призначення, які не задіяні в активному сільськогосподарському обігу та не зайняті багаторічними насадженнями, позивачем був укладений з інвестором договір про дольову участь в будівництві котеджного селища. На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт, проте ані відмови, ані відповідного дозволу виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради надано не було, що на думку позивача свідчить про порушення його прав та є підставою для звернення до суду.
Згідно із заявою позивача від 23.06.08 р. він зменшив позовні вимоги та відмовився від позову у частині щодо визнання незаконними дій виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради. Судом прийнято заяву позивача.
Відповідач письмових заперечень на позов не надавав, проте у судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не погоджувався, посилався на виключну компетенцію органу місцевого самоврядування.
У судовому засіданні оголошувалась перерва. Після перерви розгляд справи продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Лівадія» є користувачем земельної ділянки орієнтовною площею 560, 99 га в межах згідно з планом землекористування, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії П-КМ № 002300 від 13.01.2000 р., виданий Сімеїзською селищною радою.
31.07.2007 р. між Державним підприємством «Лівадія» та ТОВ “Вавілон - С” був укладений договір дольової участі будівництва котеджного селища на земельній ділянці орієнтованою площею 5,5 га в смт. Сімеїз, с. Оползневе, поблизу мису Трійця, що належить підприємству на праві постійного користування та входить до позначеної вище ділянки. Відповідність даного договору вимогам законодавства була предметом дослідження у рамках господарської справи № 2-7/17311-2007, рішення у якій оглянуто судом під час розгляду даної справи.
21.09.2007 року ДП «Лівадія» в особі директора Назарова В. Г., через якого виходячи з норм чинного законодавства та статуту юридична особа набуває, здійснює права та обов’язки, звернулося до відповідача з листом вих. № 784 про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва котеджного селища на розташованій на території Сімеїзської селищної ради АР Крим в с. Обвальне в районі мису Трійця земельній ділянці площею 5, 5 га, яка входить до земель, наданих в користування ДП «Лівадія». Звернення позивача не було розглянуто по суті з наданням відповідної відмови або згоди, натомість відповідачем надіслано листа вих. від 03.12.2007 р. щодо необхідності надання письмової згоди Міністерства аграрної політики стосовно здійснення будівництва.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлені Законом України “Про планування і забудову територій” N 1699-III від 20 квітня 2000 року. Відповідно до ч. 1 ст. 26 позначеного Закону для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також регіональних та/або місцевих правил забудови, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, інші вихідні дані на проектування об'єктів містобудування.
Згідно з розділом IV пп. 1.1 Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим, розроблених відповідно до закону України «Про планування і забудову територій» та затверджених Постановою Верховної Ради АР Крим №241-3/02 від 18.09.2002 р., ст. 24 закону № 1699 від 20.04.00 р. фізичні і юридичні особи, зацікавлені в розміщенні об'єкту будівництва на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні (власності), звертаються з заявою (клопотанням) і необхідними обгрунтуванням в раду або її виконавчий орган.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Відповідач не надав суду доказів того, що ним було прийнято відповідне рішення за результатом розгляду клопотання ДП “Лівадія”, у той час як згідно з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами.
З огляду на те, що відповідач у даному випадку не уповноважений владно керувати поведінкою позивача, а той не несе обов’язку щодо виконання відповідних вимог владного суб’єкта, спір є пов’язаним з розпорядженням позивачем своїми правами стосовно користування земельною ділянкою, справа підлягає розгляду та вирішенню відповідно до вимог господарського судочинства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та
інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб
наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,
торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і
споруди.
Ст. 23 Земельного кодексу України допускає можливість використання земель сільськогосподарського призначення (гіршої якості) для будівництва.
Позивач, бажаючи реалізувати свої права, як землекористувача земельної ділянки, яка безпосередньо не задіяна у виробництві, звернувся у встановленому порядку до відповідача, проте відповідного рішення, як-то вимагається законом, прийнято не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачені, зокрема, і такі способи, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, та примусове виконання обов'язку в натурі.
За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Лівадія” в частині спонукання відповідача видати дозвіл на виконання проектно-пошукових робіт для ДП “Лівадія” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Має бути зазначено, що само отримання дозволу на здійснення проектно-пошукових робіт не свідчить про використання земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не за цільовим призначенням, оскільки направлено лише на майбутню забудову і не виключає вчинення дій щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у порядку, визначеному діючим законодавством. З огляду на приписи закону № 1699-III від 20 квітня 2000 року отримання відповідного дозволу ще не дає права на безпосередньо початок здійснення будівництва.
В судовому засіданні відповідно до ст..85 ГПК України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
З огляду на викладене, керуючись ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради (98680, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Зоряна 2) видати дозвіл на виконання проектно-пошукових робіт для Державного підприємства “Лівадія”(98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, ідентифікаційний код 00412760) на земельній ділянці орієнтованою площею 5, 5 га, розташованій на території Сімеїзської селищної ради АР Крим в с. Оползневе в районі мису Трійця (згідно наданої викопіровки земельної ділянки).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2008 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.