Справа № 902/520/12

2-а/902/51/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря Галів І.Б.

з участю представників позивача ОСОБА_1, адвоката Шиян Л.І.

представника відповідача Болехівської міської ради Калитин І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_5 до Болехівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішеннь Болехівської міської ради ,-

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_5 обгрунтовував свої вимоги тим, що він є власником 20/25 часток будинку в АДРЕСА_1.

За цим будинком згідно матеріалів інвентаризації ОБТІ облікувалося 0,1836,55 га землі, що, зокрема, підтверджено довідкою, виданою колишньому власнику частини будинку ОСОБА_6 в 1975році. Частина земельної ділянки передана на потреби Укртелекому і біля будинковолодіння залишилося 0,1238га землі, якою він і користується і яка огорожена по всьому периметру домоволодіння парканом у вигляді металевої сітки.

В 2009році він надав згоду іншому співласнику ОСОБА_7 на проведення реконструкції будинку і їй рішенням сесії міської ради виділено земельну ділянку площею 0,0102га під будівництво та обслуговування будинку та одночасно проведено реальний розподіл земельної ділянки між ними і за вказаною схемою розподілу, яка підписана начальниками відділу держкомзему та архітектури та міським головою, за ним закріплено земельну ділянку площею 0,1238га.

А коли він у вересні 2011року подав заяву до міської ради про передачу йому земельної ділянки площею 0,1238га у власність , то постійна комісія міської ради з земельних питань відклала дане питання для доопрацювання, хоч комісією був підготовлений проект про надання дозволу на виготовлення проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки, площею 0,1238га.

21.11.2011року комісія вже рекомендувала сесії прийняти рішення передати йому у власність 0,10 га для обслуговування будинку, проте рішення на черговій сесії 29.11.2011року так і небуло прийнято.

22.12.2011року він повторно подав заяву про передачу йому у власність земельної ділянки в тому розмірі, в якому користувалися попередні власники, а з 2005року -він.

Але рішення було прийнято через сім місяців 05.04.2012року і тільки в частині його вимог про надання земельної ділянки для обслуговування будинку, а вимоги для надання ділянки для садівництва та гаражного будівництва до цього часу не розглянуті.

Як йому стало відомо , 07.03.2012року сесія прийняла рішення про включення земельної ділянки, площею 0,0220га , яка облікована за вказаним будинковолодінням, власником якого він є , до переліку земельних ділянок, що підлягає продажу на конкурентних засадах.

Таке рішення вважає незаконним, оскільки земельна ділянка вилучена з його землекористування без його дозволу і без вирішення питання про надання йому у власність.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати протиправною бездіяльність Болехівської міської ради з приводу розгляду його заяв про передачу йому у власність земельних ділянок для обслуговування та будівництва житлового будинку з господарськими будівлями , гаражного будівництва та садівництва по АДРЕСА_1; скасувати рішення сесії Болехівської міської ради від 07.03.2012року щодо включення земельної ділянки, площею 0,0220 га по АДРЕСА_1 до переліку , що підлягають продажу на конкурентних засадах; зобов'язати Болехівську міську раду розглянути його заяви про передачу йому у власність земельних ділянок для гаражного будівництва та садівництва по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи вимог позовної заяви. Представник Болехівської міської ради позовних вимог не визнала та зазначила, що 14.09.2011року позивач звернувся з проханням надати йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,1238га в м.Болехові. Комісія, направивши матеріали на доопрацювання, на повторні заяви позивача, зазначала, що рішення сесією не приймалося у звязку з недостатністю кількості голосів. 22.03.2012року позивач повторно звернувся із заявою, де просив надати йому земельну ділянку, площею 0,10 га для обслуговування будинку і в такому розмірі сесія 05.04.2012року прийняла рішення, надавши йому земельну ділянку для обслуговування будинку. За твердженням представника відповідача, таке рішення є законним, оскільки згідно даних земельно-облікованих книг за попередньою власницею будинку ОСОБА_6 було обліковано ділянку, площею 0,06га, а за позивачем взагалі земельна ділянка не облікувалася. Тому надавши в такому розмірі йому земельну ділянку, Болехівська міська рада, як власник земельних ділянок комунальної власності, з метою поповнення надходжень в місцевий бюджет для потреб міста своїм рішенням від 07.03.2012року включила земельну ділянку площею 0,0220га в АДРЕСА_1 до переліку, що підлягають продажу на земельних торгах, і позивач, який претендує на неї, може взяти участь в таких торгах і за плату отрмати вказану ділянку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що в 2005році позивач став власником 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, а в 2007році внаслідок укладених ним договорів відчуження став власником 20/25 часток цього будинковолодіння (а.с.27-30 ).

За цим будинковолодінням згідно даних Івано-Франківського ОБТІ обліковано 1263,02 кв.м землі та 573,53кв.м. (лишки) а всього 0,1836га . Частина земельної ділянки передана на потреби Укртелекому, що знаходиться поряд, і за будинковолодінням залишилося 0,1238га , при цьому її межі визначені у відповідності до генерального плану забудови та обгороджені парканом у вигляді металевої сітки (а.с.80-92).

Такий розмір земельної ділянки 0.1238га, визначений за позивачем, зазначено і в схемі реального розподілу земельної ділянки між ним та іншим спввласником - ОСОБА_7, яка погоджена та підписана працівниками відділу Дердкжмзему та містобудуваення, а також затверджена міським головою (а.с 30-31).

Відповідно до ст. 377 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Теж визначено і статтею 120 ЗК України, де вказано, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

З огляду на викладене суд вважає, що наявність на спірній земельній ділянці об'єкту нерухомості, зареєстрованого на праві приватної власності за позивачем, створюють для нього переважне право на перехід права землекористування спірною земельною ділянкою для обслуговування набутого об'єкту нерухомості.

Крім того, відповідно до вже згаданих вище статей 377 ЦК України та 120 ЗК України в редакціях, що діють на даний час, до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

На підставі зазначених правових норм позивач, будучи співласником житлового будинку, звернувся 14.09.2011року із заявою про надання йому у власність земельної ділянки, площа якої визначена згідно даних матеріалів інвентаризації за вказаним будинковолодінням та реальним розподілом співвласників будинку 0,1238га , зокрема, 0,10- для обслуговування житлового будинку, 0,01га - для гаражного будівництва, 0,0138га- для садівництва. (а.с.50).

Однак вирішення даного питання здійснено відповідачем через 6 місяців - 05.04.2012року і то тільки в частині вимог про виділення земельної ділянки 0,10га для обслуговування будинку, а вимоги, зазначені в заяві про виділення земельної ділянки для гаражного будівництва та садівництва до цього часу залишились не вирішені, не зважаючи на те, що від таких вимог позивач не відмовлявся.(а.с.26).

Зазначені дії відповідача з приводу тривалого розгляду питання про передачу у власність позивачу земельної ділянки свідчать про бездіяльність органу місцевого самоврядування , оскільки порушені норми ст.118 ЗК України, якою передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відмовляючи позивачу у його праві на земельну ділянку , площею 0,0220га, представник відповідача посилався на прийняте сесією міської ради рішення від 07.03.2012року, згідно якого вказана частина земельної ділянки, право на яку є у позивача, як власника будівлі, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, включена до переліку, що підлягає продажу на конкуренних засадах (а.с.22-23).

Норма ст. 134 ЗК закріплює принцип обов'язковості продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності .

В той же час не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскільки позивач є власником будівлі , що розташована на спірній земельній ділянці, яка рахувалася за вказаним будинковолодінням, то, у відповідності до зазначених вище вимог закону , така земельна ділянка не підлягає відчуженню на земельних торгах.

Адже виходячи зі змісту ст..13,14,41,55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови їй у судовому захисті таких прав. Про такий підхід до вирішення зазначених питань йдеться і у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року / № 5-рп у справі № 1-17/2005 щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень п.92 п.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України /справа про постійне користування земельними ділянками/, в якому зокрема, підкреслено, що громадяни не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

За наведених обставин сесія міської ради, знаючи окрім того, що між співласниками будинковолодіння проведено реальний розподіл земельної ділянки, не вправі була частину земельної ділянки, яка закріплена за позивачем передавати на земельні торги без попереднього вилучення цієї землі у нього відповідно до вимог ст..141,149 ЗК України.

За правилами частини 1 статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до частини 1 статті 154 ЗК України, без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Виходячи із аналізу зазначених правових норм, орган місцевого самоврядування яким є Болехівська міська рада, не мав повноважень оскаржуваним рішенням включати спірну земельну ділянку для продажу на земельних торгах. , а тому суд вважає прийняте рішення таким , що порушує право позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою і згідно частини 1 статті 155 Земельного кодексу України визнає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Порушенні права позивача, підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Проаналізувавши постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року, а саме п.7, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи продажу земельної ділянки або розміщення об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

У відповідності до вимог ст. 94 КАСУякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з з місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самврядування, що в даному спорі становить 432грн., з них -32грн.- судовий збір та 400грн. витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного, ст. ст. 83, 141, 149,153 ЗК України, керуючись ст..ст. 10,11,71,72,94, 138,143,159,161-163 КАС України суд,-

ПО С Т А Н О В И В :

Позов задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність Болехівської міської ради з приводу розгляду заяв ОСОБА_5 про передачу йому у власність земельних ділянок для обслуговування та будівництва житлового будинку з господарськими будівлями , гаражного будівництва та садівництва по АДРЕСА_1.

Скасувати рішення сесії Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 07.03.2012року щодо включення земельної ділянки, площею 0,0220 га по АДРЕСА_1 до переліку , що підлягають продажу на конкурентних засадах.

Зобов'язати Болехівську міську раду Івано-Франківської області розглянути заяви ОСОБА_5 про передачу йому у власність земельних ділянок для гаражного будівництва та садівництва по АДРЕСА_1.

Стягнути з бюджету Болехівської міської ради на користь ОСОБА_5 432 (чотириста тридцять дві) грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Болехівський міський суд до Львівського Апеляційного адміністративного суду .

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАСУ апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.С.