Справа № 2-306/11

Пр. № 2/1814/3/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2012 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі : головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Соповій В.С.

з участю : позивача ОСОБА_1

представника позивача -адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача -адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним позовом, який мотивував тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить в рівних частках йому та відповідачу. В 1984 році він купив у гр. ОСОБА_5 Ѕ частину цього домоволодіння. По рішенню Путивльського народного суду від 06.12.1952 року за його частиною домоволодіння була закріплена земельна ділянка площею 1500 кв. м, а всього за вказаним домоволодінням згідно рішення міської ради № 39 від 06.03.1956 року закріплена земельна ділянка площею 2552 кв. м.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18.03.2004 року між ними був визначений порядок користування цією земельною ділянкою, у відповідності до якого його було виділено земельну ділянку площею 2302 кв. м, а відповідачу 750 кв. м. У спільному користуванні для обслуговування сараїв був залишений двір площею 15 кв. м.

В порушення наведеного порядку відповідач самочинно спорудив у спільному дворі залізобетонний паркан, ганок зі східцями, тротуарну доріжку, бордюрний камінь, облаштував квітник і виноградник, чим утворює перешкоди у користуванні загальним двором.

Крім того, звалив будівельне сміття біля його сараю, що перешкоджає в його обслуговуванні, а на межі земельних ділянок облаштував вигрібну яму.

Також корені і гілки яблуні відповідача перетинають його земельну ділянку.

Посилаючись на ці обставини просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши відповідача демонтувати залізобетонний паркан, ганок зі східцями, бордюрний камінь, тротуарну плитку і труби для винограднику, привівши рівень ґрунту до попереднього стану, а також прибрати будівельні сміття з земельної ділянки загального користування, засипати вигрібну яму та спиляти гілки і викорчувати коріння яблуні, що перетинають його земельну ділянку.

Крім того вважав, що такими діями було порушено його нормальні життєві стосунки, чим заподіяно моральну шкоду, компенсацію якої в розмірі 1600 грн. просив стягнути з відповідача.

Заперечуючи позов відповідач звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який мотивував тим, що є підстави для зміну встановленого судом порядку користування присадибною земельною ділянкою, який не відповідає розміру часток сторін у праві власності на будинок, які є рівними.

Уточнивши свої вимоги остаточно просив змінити встановлений рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18.03.2004 р. порядок користування земельною ділянкою та встановити його у відповідності до висновку будівельно-технічної експертизи № 6673 від 28.04.2012 року. Виділити кожному співвласнику в індивідуальне користування земельну ділянку площею по 1234 кв. м, а в загальному користуванні залишити 84 кв. м, а також встановити два земельні сервітуту на право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту належної йому частини житлового будинку та сараю. Крім того, зобов'язати відповідача прибрати металеву загорожу для забезпечення доступу до його частини будинку.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, у зустрічному позові просив відмовити з посиланням на відсутність правових підстав для зміни існуючого порядку користування земельною ділянкою, встановленого судовим рішенням.

Відповідач первісний позов не визнав, просив задовольнити його зустрічні вимоги.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та інші письмові докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, в якому відповідно до договору купівлі-продажу від 12.02.1983 року позивачу належить Ѕ частина, а інша половина будинку відповідачу в справі на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1997 року, що підтверджується копіями цих договорів ( а.с. 43, 85-86 ).

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18.03.2004 року між ними визначений порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за цим домоволодінням, згідно якого в індивідуальне користування ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 2302 кв. м, а ОСОБА_3 відповідно площею 750 кв. м, із залишенням у спільному користуванні земельної ділянки площею 15 кв. м для обслуговування сараїв (а.с. 6-7)

Виходом на місце та оглядом земельної ділянки сторін встановлено, що відповідачем :

- вздовж червоної лінії на місці старого дерев'яного паркану споруджено новий декоративний залізобетонний паркан;

- з південного боку земельної ділянки двору загального користування, що примикає до його частини будинку, прибудований ганок зі східцями та споруджені пішохідна доріжка з квітниковою клумбою й виноградником загальною шириною близько 4 м, які відокремлені від двору бордюрним каменем висотою 0,2 м;

- біля сараю позивача літ. «Б»на плані в дворі загального користування залишено будівельні матеріали та сміття від зруйнованої частини свого сараю, що позбавляє позивача доступу до бічної стіни будівлі;

- на земельній ділянці індивідуального користування споруджено компостну яму, яка знаходиться в 0,5 м від межі із земельною ділянкою, що перебуває в користуванні позивача, а гілки його яблуні проникають на цю ж земельну ділянку до 0,3 м.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом виходу на місце від 11.11.2011 р., комісійним актами виконкому міської ради 07-06/09 від 22.06.2009 р. і № 03-07/11 від 25.06.2011 року з додатками (а.с. 22, 89, 49-55) та схематичним планом БТІ від 10.01.2012 року на а.с 155 (інв. справа).

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, 6ередбачних законом, способів.

Водночас, в силу приписів статей 3, 15 і 16 ЦК України судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес, а статті 10, 60 ЦПК України покладають на сторону обов'язок доказування тих чи інших обставин.

Враховуючи наведене суд вважає необхідним первісний позов задовольнити частково, зобов'язавши відповідача прибрати будівельне сміття з земельної ділянки загального користування, яке утворює перешкоди в обслуговувані позивачем йому сараю, а також перенести не менш ніж на 1 м від спільної межі компостну яму, розташування якої суперечить п. 2.20 ДБН 360-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України»

Підстав для задоволення решти вимог суд не вбачає за відсутності доказів наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування, яка у відповідності до рішення суду від 18.03.2004 року, що має преюдиціальний характер, виділена для обслуговування сараїв площею лише 15 кв. м (в план-схемі до висновку комплексної технічної експертизи на а.с. 96, з якої виходив суд, двір має загальну площу 114 кв. м) і, крім того, функціонально передбачає також прохід (проїзд) до індивідуальних земельних ділянок кожного із співвласників, а також прохід відповідача до своєї частини будинку, вхід до якої розташований в дворі загального користування.

При цьому виправити наведені суперечності судового рішення в судовому засіданні суд позбавлений можливості в силу роз'яснень, які містяться в п. 19-20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 18.12.2009 р. № 14.

Зведений відповідачем паркан, форма якого погоджена з головним архітектором району (57-58), обладнано відводом для поверхневих дощових та стічних вод, має окремі вхідні двері для кожного із співвласників та загальні в'їзні ворота для автотранспорту, а позивач не довів, що має незручності чи перешкоди в користуванні цією спорудою та те, що її зведення призводить до підтоплення його сараю або тягне будь-які інші негативні наслідки для нього.

Відстань від бордюрного каменю спорудженої відповідачем пішохідної доріжки з квітником та виноградником до розташованого в дворі загального користування сараю позивача складає 5,7 м та свідчить про те, що будь-яких перешкод у користуванні та обслуговуванні позивачем цією господарської будівлі, яка функціонально не передбачає заїзд до неї автотранспорту, проході (проїзді) до своєї індивідуальної земельної ділянки, цими елементами благоустрою позивачу не утворюється і не порушує правил добросусідства.

Оскільки доказів того, що гілки та корені яблуні відповідача позбавляють позивача можливості використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, останнім не подано, і такого не встановлено при виході на місце судом, не можуть бути задоволеними і вимоги про їх викорчовування та зрізання відповідачем через відсутність визначеної ст. 105 ЗК України сукупності юридичних фактів, а саме : проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу та якщо таке проникнення є перешкодою у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року № 4 про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи з матеріалів справи, не можна зробити висновок про те, що внаслідок дій відповідача були внесені зміни в життєві стосунки позивача або ним понесені вищезазначені втрати немайнового характеру, що б могло бути підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, а тому в позові в цій частині слід також відмовити.

2. Вирішуючи зустрічні позовні вимоги судом береться до уваги те, що рішення Путивльського районного суду від 18.03.2004 року про визначення порядку користування земельною ділянкою, закріпленою за домоволодінням по АДРЕСА_1, набрало законної сили.

З його змісту вбачається, що при встановленні такого порядку користування суд відійшов принципу пропорційності розподілу земельної ділянки між співвласниками будинку, оскільки виходив з обставин, встановлених рішенням народного суду Путивльського району від 06.12.1952 року, яким виділено в користування попереднього власника тієї частки будинку, яку в 1997 році придбав відповідач, присадибну земельну ділянку площею 0,10 га (а.с. 42).

Отже доводи відповідача про зміну встановленого порядку землекористування та його визначення пропорційно часткам у праві власності на будинок зводяться до переоцінки наведених судових рішень, які між тим мають преюдиціальне значення для вирішення цього спору в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

При цьому ухвалою Путивльського районного суду від 18.04.2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Путивльського районного суду від 18.03.2004 року було відмовлено (а.с. 123 ).

Таким чином правових підстав для зміни порядку користування, встановленого наведеним судовим рішення, і відповідно задоволення зустрічного позову в цій частині, суд не вбачає.

В частині позовних вимог про встановлення земельних сервітутів та зобов'язання усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд знаходить зустрічний позов обґрунтованим, оскільки третім варіантом висновку комплексної технічної експертизи, у відповідності до якого визначений порядок користування земельною ділянкою між сторонами, було передбачено встановлення двох земельних сервітутів для ремонту належної ОСОБА_3 частини будинку і сараю літ. «Д», що вбачається з копії план-схеми до цього висновку (а.с. 96).

Оскільки це питання не було врегульовано судом і призводить до суперечок між сторонами і до цього часу, що позбавляє можливості відповідача належно обслуговувати ту частину будинку і сараю, прохід до яких здійснюється через земельну ділянку позивача, яка огороджена металевим парканом.

В той же час висновком судової будівельно-технічної експертизи № 6673 від 28.04.2012 року (а.с. 112-117) хоча і запропонований інший варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, але також констатована необхідність встановлення земельних сервітутів для забезпечення можливості обслуговування своєї частини житлового будинку та сараю літ. «Д» відповідачем.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Отже, з метою дотримання вимог п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»та усунення перешкод в обслуговуванні належних відповідачу будівель і споруд, суд вважає можливим встановлення земельних сервітутів на право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту належної відповідачу частини житлового будинку та сараю літ. «Д»на земельній ділянці площею відповідно 9 кв. м. і 7 кв. м, яка знаходиться в користуванні позивача.

Крім того, слід зобов'язати позивача демонтувати металеві конструкції, зображені на а.с. 115 фото № 8, які споруджені на земельній ділянці, що увійшла до площі земельного сервітуту для обслуговування відповідачем своєї частини будинку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 120 грн. пропорційно задоволеним вимогам 120 грн. х 20 % = 24 грн. і за зустрічним позовом на користь відповідача 1979,3 грн. (8,50 грн. судового збору, 37 витрат на ІТЗ і 1933,80 грн. вартості експертизи) х 50 % = 989, 65 грн.

Керуючись ст.ст. 95-96, 98-101, 103-105, 152 ЗК України, ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати ОСОБА_3 протягом одного місяця з дня набранням рішенням суду законної сили :

- прибрати будівельне сміття з земельної ділянки двору загального користування;

- перенести не менш ніж на 1 м від спільної межі компостну яму.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24 грн. понесених судових витрат.

5. Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

6. Встановити ОСОБА_3 безоплатні постійні земельні сервітути на право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту належної йому частини житлового будинку літ. «А-1»та сараю літ. «Д»(на плані) на земельній ділянці площею відповідно 9 кв. м. і 7 кв. м, що знаходиться в користування ОСОБА_1 (зазначена штрих-пунктирною лінією в додатку № 2 висновку будівельно-технічної експертизи Сумського відділення при ХНДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса № 6673 від 28.04.2012 року).

7. Зобов'язати ОСОБА_1 протягом одного місяця з дня набранням рішенням суду законної сили демонтувати металеві конструкції, що споруджені на його земельній ділянки на площі, яка визначена земельним сервітутом для обслуговування житлового будинку ОСОБА_3

8. В решті позовних вимог відмовити.

9. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 989 грн. 65 коп. понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня

його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі 22.07.2012 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно :

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой