АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №22-6115/06р. Голов. 1 інст.-Тимошенко О.Г.
Доповідач - Сокол B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 10 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:
Головуючого, судді Берещанської І.І.,
Суддів Новікова Р.В., Сокола B.C.,
При секретарі Бахтагарєєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 07 грудня 2004 року звернувся до суду з вище зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23 січня 2002 року він купив у відповідача спірне АДРЕСА_1 в місті Сімферополі за 15 000 грн., ОСОБА_2 одержав дані гроші і особисто написав розписку. У лютому 2002 року відповідач звільнив домоволодіння і передав його позивачеві, а позивач поселився у придбаному будинку, зареєструвався і проживає в ньому разом з членами сім'ї'. Проте відповідач не виконав зобов"язання і ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що зумовило необхідність звернення до суду за захистом порушених прав позивача, як покупця за договором.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 в місті Сімферополі, що складається з розташованого на земельній ділянці, розміром 391 кв. м., одного кам'яного будинку літер „А" - жилою площею 14,2 кв.м., прибудови літер „А-1", полупідвала п/А-1, сараю літер „Б" та споруд, укладений 23 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1 в місті Сімферополі, що складається з розташованого на земельній ділянці, розміром 391 кв. м., одного кам'яного будинку літер „А" - жилою площею 14,2 кв.м., прибудови літер „А-1", полупідвала п/А-1, сараю літер „Б" та споруд.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 -ОСОБА_321 березня 2006 року приніс апеляційну скаргу, просить
скасувати рішення суду першої інстанції і направити справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так апелянт вказує на те, що справа розглянута за відсутністю неналежним чином повідомленого відповідача про час та місце слухання справи. Крім того зазначає, що договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 в місті Сімферополі ОСОБА_2 з ОСОБА_1зовсім не укладав, гроші від нього за спірне домоволодіння не отримував, розписок не давав, оскільки з липня 1990 року по 2005 рік прожив у Волгоградській області Російської Федерації та не мав можливості приїхати у 2002 році в Крим, так як у нього був втрачений паспорт.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснив, що з 1990 року по 1996 рік в спірному домоволодінні проживав його батько, який і купив у ОСОБА_2 спірне домоволодіння, однак документи на підтвердження даного правочину не збереглися. Після смерті батька він не зміг жити в даному будинку і дозволив проживати в ньому ОСОБА_1, який і заволодів домоволодінням незаконно.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь в судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про наступне.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно було встановлено, що договір купівлі-продажу домоволодіння потребував нотаріального посвідчення і цей правочин не містив протизаконних умов. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що сторони за договором ОСОБА_1, як покупець, а ОСОБА_2, як продавець, 23 січня 2002 року оговорили всі суттєві умови договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 в місті Сімферополі, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 одержав 15 000 грн. як ціну домоволодіння, надав розписку, в лютому 2002 року звільнив домоволодіння і передав його позивачеві, а позивач прийняв домоволодіння, поселився, зареєструвався і проживає в ньому разом з членами сім'ї'. У зв"язку з тим, що відповідач не виконав зобов"язання і ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тому суд першої інстанції за правилами ч. 2 ст. 47 Цивільного Кодексу України 1963 року визнав даний правочин дійсним.
Посилання апеляційної скарги на те, що справа розглянута за відсутністю неналежним чином повідомленого відповідача про час та місце слухання справи являється безпідставною, тому що суд першої інстанції відповідно до діючого на час розгляду справи процесуального закону (ст. 96 ЦПК України 1963 року) належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи (а.с.24).
Доказів того, що розписка (а.с.23) написана не ОСОБА_2 його представниками не надано, пояснення представника ОСОБА_4 в судовому засіданні зводились до того, що його покійний батько раніше від ОСОБА_1придбав у ОСОБА_2 спірне домоволодіння, але у зв"язку з ненаданням доказів на підтвердження цих обставин пояснення ОСОБА_4 не можуть мати правових наслідків для вирішення спору по суті. Доводи про те, що ОСОБА_1 незаконно набув права власності на спірне домоволодіння являються безпідставними за причинами ненадання доказів.
Доводи апеляції в тій частині, що відповідач з липня 1990 року по 2005 рік прожив у Волгоградській області Російської Федерації та не мав можливості приїхати у 2002 році в Крим у зв"язку з втратою паспорту, колегія судців не може прийняти до уваги, тому що такі доводи спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до даних рішення Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя № НОМЕР_1 від 13 серпня 1991 року (а.с.15) на той період часу ОСОБА_2 звертався з заявою про переобладнання приміщень і одержав дозвіл на переобладнання належного йому АДРЕСА_1 в місті Сімферополі. Крім того, за видачею паспорта замість втраченого ОСОБА_2 звернувся лише 25 серпня 2004 року, що підтверджується наданою представником відповідача формою № 1П.
Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таких порушень процесуального закону колегія суддів при розгляді апеляційної скарги не встановила.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що посилання апеляційної скарги на спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для скасування рішення і ухвалення нового рішення відповідно до статей 307, 309 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2004 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців у Верховний Суд України.