АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-6084/06р. Голов. 1 інст.- Переверзєва Г.С.
Доповідач - Сокол B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 10 дня, колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в складі:
Головуючого судді Берещанської І.І.,
Суддів Новікова Р.В., Сокола В.С.,
При секретарі Бахтагарєєвої М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Управління головного архітектора інспекції ДАБК, Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради, Ялтинська міська Рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 17 листопада 2005 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи -Управління головного архітектора інспекції ДАБК, Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради, Ялтинська міська Рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - АДРЕСА_1в місті Ялта шляхом зносу самовільно зведеної відповідачами прибудови до домоволодіння.
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачі самовільно, з порушенням будівельних норм, за що ОСОБА_2 була притягнута' до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП, звели самочинну будівлю. Дана будівля знаходиться в безпосередній близькості від стіни будинку, в якому розташована квартира позивачки, що істотно порушило інсоляцію та доступ сонячного світла в квартиру, вона позбавлена доступу до стіни для проведення дренажних робіт. Відповідачі не мають ні її дозволу на будівництво, ні одного дозвільного документа від компетентних служб, тому вважала за єдине правильне зобов'язати відповідачів знести незаконно збудовану прибудову до АДРЕСА_1 в м. Ялта АРК.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено за їх безпідставністю.
На вказане рішення ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та постановити по справі нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для ; справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд невірно оцінив докази по справі, а саме висновок судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 20 лютого 2006 року про те, що відповідачі не виконали процедуру оформлення дозволу на будівництво прибудови, що з посиланням на ч. 4 ст. 376 Цивільного Кодексу України, яку суд першої інстанції повинен був застосувати наряду з положеннями ст. 391 цього ж кодексу і ст. 48 Закону України „Про власність" до даних правовідносин, являється підставою для задоволення вимог позову. Крім того зазначає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про надання позивачкою (апелянтом) дозволу на будівництво, оскільки дозвіл був наданий на реконструкцію сараю відповідачів в існуючих розмірах, а не на будівництво ' двохповерхового будинку.
В засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, посилались на ті ж підстави, якими заперечували проти позову в суді першої інстанції. Крім того вказали, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_1 від 20 лютого 2006 року їх будова уменшила доступ сонячного світла і інсоляцію квартири позивачки, тому що перешкоджає доступу світла і інсоляції саме вибудована раніше самою позивачкою прибудова, їх будова виконана з дотриманням будівельних норм і правил.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь в судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін за наступними підставами.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про наступне. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Ялтинська міська рада являється представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділяється правом представляти інтереси і приймати рішення від імені територіальної громади: власника земель згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, самостійних вимог власником земельної ділянки, на якій вибудована відповідачами самочинна будівля, - Ялтинською міською радою про знесення спірної будівлі не заявлялось, а права позивачки, як користувача квартири НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 в м. Ялта АРК, діями відповідачів не порушуються. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка в якості підстав задоволення позову і доводів апеляційної скарги посилається на вимоги статті 376 ЦК України і помилково вважає, що сам факт самочинного будівництва є безумовною підставою для його зносу. Але вона не взяла до уваги, що ст. 376 ЦК України складає сім частин.
Згідно з ч.І ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше
нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або
• будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного
дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних
норм і правил.
Згідно з ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього
Зазначена норма Закону визначає правові наслідки самочинного будівництва, визнаного таким з підстав здійснення будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил, або істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб. До такого забудовника можливе застосування двох способів впливу. По-перше, у випадку звернення до суду з позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може прийняти рішення про здійснення відповідної перебудови самовільним забудовником. По-друге, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Як убачається з матеріалів справи, ніхто із зацікавлених осіб не звертався до суду "з позовом про відповідну перебудову споруди з наведенням мотивів і суд не встановлював обставин щодо неможливості проведення такої перебудови, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Крім того, і з чим погоджується колегія судів, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивачка являється користувачем квартири, матеріали апеляційної скарги вказують на те, що позивачка являється власником квартири. Право власності на квартиру не охоплює право власності на стіну, яка за вимогою позивачки потребує дренажу, що не позбавляє позивачку звертатись за відповідним захистом прав до власника будинку і до суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що застосування відносно одного з відповідачів цивільно-правової відповідальності за самочинне будівництво, являлось підставою для задоволення позову і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки така відповідальність законом передбачена саме за самочинне будівництво і не являється самостійною підставою в сенсі вимог статті 376 ЦК України як наслідок у вигляді знесення самочинного будівництва.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що представник Ялтинської міської ради підтримав вимоги позову колегія судців не може прийняти до уваги з вказаних вище причин.
Інші доводи апеляційної скарги теж не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, передбачених ст. 311 цього ж Кодексу підстав для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд колегія суддів при розгляді апеляційної скарги не встановила.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.