АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №22-4899/2006 р. Голов. 1 інст.- Белоусов М.М.
Доповідач - Сокол B.C.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року місяця жовтня 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді Берещанської І.І.,
Суддів Новікова Р.В., Сокола B.C.,
При секретарі Бахтагарєєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим про усунення перешкод в користуванні автомобілем за апеляційною скаргою управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на постанову Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 20 січня 2006 року звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим незаконно, на порушення вимог статті 49 Закону України „Про власність", при відсутності вини позивача перешкоджає йому в здійсненні права власності на автомобіль „Seat Cordoba CL", 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 шляхом ймовірного затримання і повторного направлення автомобіля на штрафний майданчик при наступному огляді автомобіля.
Постановою Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано органи ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим не перешкоджати ОСОБА_1 і іншим особам, що управляють автомобілем на законних підставах, в користуванні, володінні і розпорядженні автомобілем „Seat Cordoba CL", 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, а також його реєстрації і перереєстрації за мотивами зміни номера кузова автомобіля.
Не погодившись з даною постановою управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим принесло апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року та ухвалити по справі рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись при цьому на те, що суд застосував норму матеріального права - ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, яка не розповсюджується на правовідносини сторін, і не застосував норми Постанови KM України № 1388 від 07 вересня 1998 року.
В судове засідання сторони не прибули, сповіщені належно.
ОСОБА_1 06 жовтня 2006 року і 09 жовтня 206 року направив суду заперечення апеляційну скаргу Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, суть якого зводиться до того, що суд першої інстанції правомірно застосував положення ст.ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, а щодо Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 p. N 1388 „Про затвердженя Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", то вважає, що даною нормою регламентується саме порядок державної реєстрації та обліку автмобілів, а не порядок користування та розпорядження транспортним засобом, що і являється предметом позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачеві чиняться перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль, а саме автомобіль позивача 27 листопада 2005 року працівниками ДПС „Кобра" був затриманий за підозрою в недійсності номеру кузова. Київським РВ ГУ МВС України в АРК по даному факту проводилась перевірка, за результатами якої постановою від 30 листопада 2005 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю складу злочину. Поскільки в ході даної перевірки не було проведено ні технічного дослідження, ні експертизи, а позивач надав суду довідку № НОМЕР_3 від 15 січня 1997 року про те, що номер кузова автомобіля відповідає встановленим зразкам і даним довідкової літератури, змін в первинному змісті ідентифікаційних номерів агрегатів і в реквізитах документів не встановлено, тому з посиланням на вимоги ст.ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України позов було задоволено.
З таким висновком суду першої інстанції колегія судів не погоджується за наступними підставами.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність" власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Відповідно до п. 14 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 p. N 1388 після того як органом внутрішніх справ буде встановлено, що ідентифікаційні номери кузова (рами) транспортного засобу підроблені після його викрадення або угону, то в підрозділ ДАІ, який проводив реєстрацію зазначеного транспортного засобу, у місячний термін після повернення його законному власникові органом внутрішніх справ надаються підтверджувальні документи (з додатком відповідних фотографій підроблених ідентифікаційних номерів та висновку експертного дослідження), на підставі яких зазначеним підрозділом ДАІ виноситься аргументований висновок про його подальшу експлуатацію з внесенням відповідних відміток у реєстраційні документи.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовної заяви, вказавши в резолютивній частині рішення про обов"язок органу ДАІ не чинити перешкод в тому числі і іншим особам, не мотивуючи дану необхідність, як про це указано в ч. 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд в цілому дійшов невірного висновку про те, що в ході перевірки по факту затримання автомобіля не було проведено технічного дослідження на предмет ідентифікації номеру кузова автомобіля. Як виходить зі змісту постанови від 30 листопада 2005 року в ході даної перевірки було проведене технічне
дослідження і старшим експертом ОСОБА_2 був встановлений факт зміни номеру ТІузова.
Як вбачається з матеріалів справи автомобіль позивача був затриманий, але потім після проведення перевірки позивачеві автомобіль було видано зі штрафного майданчика зі збереженням реєстраційного номера і свідоцтва про реєстрацію автомобіля, тобто ніяких обмежень в користуванні автомобілем позивачеві встановлено не було і доказів про таке матеріали справи не містять. Тобто, після проведення перевірки по факту затримання автомобіля позивачеві автомобіля було повернуто і відповідний орган ДАІ не виносив висновок про зняття з реєстрації автомобіля і ніяким іншим чином не обмежив позивача в праві власності на автмобіль. Матеріали справи не містять ніяких доказів про те, що після повернення автомобіля позивачеві зі сторони органу ДАІ чиняться які-небудь перешкоди в здійснення права власності на автомобіль.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на порушення вимог ст. 11, 69, 70, 71, 74, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України не вжив передбачених законом заходів для з'ясування дійсних обставин справи, які б свідчили про необхідність захисту прав позивача і ухвалив рішення про задоволення вимог позову.
Також необхідно відмітити, що за змістом статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа повинна звертатись до суду за захистом дійсно порушеного права, а не того права, яке в майбутньому може бути порушеним, суд повинен розглядати дійсні обставини справи, а не вірогідні.
Крім того колегія суддів зазначає і як виходить із положень Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 p. N 1388, є спеціальний порядок розгляду питань при встановленні підробних номерів кузова транспортних засобів, а саме шляхом винесення підрозділом ДАІ аргументованого висновку про подальшу експлуатацію транспортного засобу з внесенням відповідних відміток у реєстраційні документи.
При вказаних вище обставинах рішення суду першої інстанції в порядку статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог..
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 195,196,198, 202,205, 207, 211,212, п.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців судової палати у цивільних справах, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим задовольнити, постанову Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року скасувати, прийняти нову постанову. В позові ОСОБА_1 до управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим про усунення перешкод в користуванні автомобілем „Seat Cordoba CL", 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.