КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4859/11 Головуючий у 1-й інстанції: Дудніченко В.М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" липня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н.Е.

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 липня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (надалі за текстом УПФУ в Звенигородському районі або відповідач, або апелянт) у зв'язку з невиконанням вимог ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-Х11 від 28.02.1991року, (далі ЗУ№796-Х11) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно паспорту (а.с.5) позивач зареєстрований та постійно проживає у с. Багачівка, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Як вбачається з посвідчення (а.с.6) позивач є пенсіонером за віком. Також, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до 4 категорії (а.с.1), що підтверджується відповідним посвідченням.

Зазначені обставини, а також те, що позивач є непрацюючим пенсіонером відповідачем не оспорюється.

У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ №796 - в редакції від 1996 року, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються відповідно ч.1 ст.39 ЗУ №796-Х11 на одну мінімальну заробітну плату.

За змістом ч.3 ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Між тим, позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 27 липня 1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Оскільки доплата до пенсії позивачу проводилася у розмірі, значно меншому, ніж передбаченому вказаним Законом, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що вона має право на виплату частини доплати до пенсії, що не була виплачена раніше.

Судова колегія також погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з вказаними постановами, та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, судом першої інстанції було враховано зміни в законодавстві, які регулюють спірні правовідносини, та правомірно задоволено позовні вимоги за період до 18 червня 2011 року.

Адміністративний позов був задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 04 липня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 липня 2011 року -без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -залишити без задоволення.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.