P.18, 20 Справа № 2-26/07

      РІШЕННЯ

ІМ ЯМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2007 року      Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:     головуючої   -    судді Гудим О.М. при секретарі   - Чайковській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Царичанської райради Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виділеної в окреме провадження з матеріалів у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 про застосування примусових заходів виховного характеру, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2006 року виділені в окреме провадження з матеріалів у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 про застосування примусових заходів виховного характеру матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - відділ освіти Царичанської районної державної адміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 вказує, що 25 вересня 2003 року її (позивачки) сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, учню 6-го класу Бабайківської середньої школи Царичанського району під час перебування в школі на навчанні були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження навмисними діями його однокласника неповнолітнього ОСОБА_2, 25.02.1992 року народження, батьки якого - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У березні 2005 року по даному факту було порушено кримінальну справу, за ознаками статті 128 КК України.

В зв'язку з травмою обличчя, травматичного пошкодження зубів та щелепи син позивачки переніс вісім хірургічних операцій, в т.ч. під загальним наркозом, крім того процес лікування продовжується, зберігається необхідність проведення додаткових хірургічних операцій в майбутньому (після біологічного формування щелепи). Під час досліджень неповнолітньому ОСОБА_5 було проведено 12 рентгенівських знімків в області голови, що створює небезпеку для здоров'я в майбутньому. Також в наслідок завданої травми щелепи та ротової порожнини в ОСОБА_5 спостерігаються постійні головні болі, з'явився дефект мови та симптоми неврологічного захворювання, в зв'язку з чим він перебуває на облікові у невропатолога. В наслідок отриманого пошкодження ротової порожнини та зубів, син позивачки - ОСОБА_5 не може повноцінно нормально харчуватися та почав відставати в навчанні, через постійне відвідування лікарень. Хлопець постійно нервує, позбавлений нормального спілкування з однокласниками. Позивачка під час перебування сина на лікуванні та в періоди проведення хірургічних операцій змушена була супроводжувати його і брати відпустку загалом на 35 днів, що створювало скруту в побуті всієї сім»ї , використовувати власний автомобіль для

поїздок до лікарень в М.Дніпропетровськ, смт.Царичанку, в с.Залелія, в наслідок чого за таких обставин, крім значних витрат на лікування, транспортні послуги, придбання медикаментів, плату за проведення операцій, експертиз і її синові ОСОБА_5 , і всій сім'ї позивачки було спричинено як майнову так і моральну шкоду, на загальну суму 12962 грн. 22 коп., із них: матеріальна шкода становить 2962грн.22коп., яка складається з : витрат на медикаменти - 77грн. 13коп.; на оплату рентгенівських знімків - 26грн.; на оплату судмедосвідчення -15грн.97коп.; на оплату проведення судмедекспертизи - 69грн.02коп.; за оплату стоматологічних операцій - 1135грн.42коп.; вартість втраченого заробітку матері ОСОБА_1 в зв'язку з доглядом та супроводженням сина ОСОБА_5 в лікарні -315грн.; витрати на придбання бензину при поїздках власним автомобілем марки ВАЗ-21063 - 589грн.03коп.;витрати на додаткове харчування сина після операцій -234грн.65коп.;оплату послуг адвоката - 500грн.; моральна шкода становить 10000грн., яка полягає в стражданнях та поневіряннях , що терпів і терпить як сам син позивачки, так і в вся її сім»я через спричинене пошкодження його здоров»я .

Крім цього, позивачка звернулася із заявою про збільшення позовних вимог щодо матеріальної шкоди на 632грн.26коп., а саме: згідно існуючого індексу інфляції (ст.1208 ЦК України в редакції 2004 року) щодо матеріальної шкоди сума позовних вимог збільшується на суму 243грн.41коп. та в зв'язку з додатковими новими витратами на лікування сина з урахуванням індексу інфляції сума позовних вимог збільшується на 388грн.85коп., тобто позивачка прохає стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 3594грн.48коп. та на відшкодування моральної шкоди теж збільшила позовні вимоги на 5000грн. і прохає стягнути на її відшкодування 15000грн., а всього прохає стягнути -18594 грн.48 коп.

Спершу в ході судового розгляду справи позивачка ОСОБА_1 пред'являла вказані позовні вимоги і які підтримувала до батьків неповнолітнього ОСОБА_2- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказуючи, що вони повинні нести відповідальність на підставі ст.446ЦК України(1963 р.) та СТ..1178ЦК України (в редакції 2004 року). Під час судового розгляду справи позивачка змінила свої позовні вимоги і замінивши відповідачів- батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до яких в адміністрації школи жодних претензій до виховання неповнолітнього ОСОБА_2не було, як і до виховання неповнолітнього ОСОБА_5, позивачка пред'явила вказані позовні вимоги до належного відповідача -Бабайківської ЗОШ 1-Шступенів Царичанської райради Дніпропетровської області, в зв'язку з чим судом на задоволення клопотання позивачки на підставі ст.33 ЦПК України було замінено неналежного відповідача на належного. Крім цього, позивачка ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги щодо стягнення витрат на юридичну допомогу збільшивши їх ще додатково на 1000грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 змінені позовні вимоги підтримали у повному обсязі і прохають стягнути матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі з відповідача- Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111ступенів Царичанської райради Дніпропетровської області, а до батьків неповнолітнього ОСОБА_2- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 претензій не мають.

Представник відповідача - Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів ОСОБА_7 позовні вимоги позивачки не визнав, оскільки вважає, що школа не винна і не повинна нести відповідальності за спричинену шкоду потерпілому неповнолітньому ОСОБА_5, який отримав тілесні ушкодження під час гри у лова з однокласниками під час шкільної перерви, яка є особистим вільним часом неповнолітнього, до того ж  перебуваючи за межами шкільного подвір»я в

порушення Правил для учнів, так як покинув шкільне подвір»я самовільно вибувши з-під нагляду учбового закладу. Проте, не оспорює саму суму спричиненої позивачці ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 3594грн.48коп. та ті обставини, що позивачці та її неповнолітньому сину була спричинена і моральна шкода, але значно в меншій сумі, ніж 15000грн., як пред»явлено позивачкою ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши надані докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Царичанської райради Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, а саме: щодо відшкодування матеріальної шкоди на думку суду слід задовольнити в цій частині позовні вимоги частково, тобто в сумі 3594грн.48коп., зокрема відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на юридичну допомогу в сумі 1000грн.; щодо відшкодування моральної шкоди-слід задовольнити в цій частині позовні вимоги теж частково- на суму 1000грн., а всього на відшкодування матеріальної та моральної шкоди - слід стягнути 4594грн.48коп. В задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_8-відмовити з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2006 року виділені в окреме провадження з матеріалів у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 про застосування примусових заходів виховного характеру матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - відділ освіти Царичанської районної державної адміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди(а.с.2-3).

04 жовтня 2006 року згідно постанови Царичанського райсуду вказана справа за матеріалами у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 про застосування примусових заходів виховного характеру була розглянута, в застосуванні примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_2відмовлено в зв'язку із відсутністю в його діях складу суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ст.128 КК України (а.с.111), що підтверджується і самими матеріалами про застосуванні примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_2, оглянутими в даному судовому засіданні.

25 вересня 2003 року, близько 13 год. сину позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, учню 6-го класу Бабайківської середньої школи Царичанського району під час перебування в школі на навчанні, а

саме під час перерви, коли він граючись в лова зі своїми однокласниками на території дитячого садка в с.Бабайківка Царичанського району , в ході гри від необережного поштовху однокласника (неповнолітнього Шулика Євгена, 25 лютого 1992 року народження) впав на вугол шлакоблочної будівлі, внаслідок чого були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді тупої травми обличчя, саден, набряку верхньої губи, травматичного дефекту коронок 1-го ,2-го верхніх зубів зліва і справа, хронічного переодонтіту першого зуба, що підтверджується і вказаною постановою суду (а.с.Ш) та оглянутими в ході судового розгляду матеріалами про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_2, батьки якого - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ході розгляду даних матеріалів відшкодували зі свого боку ОСОБА_1 шкоду в сумі 1000грн., хоча саме до них як батьків неповнолітнього ОСОБА_2ні в позивачки ОСОБА_1, ні в адміністрації Бабайківської ЗОШ не було і немає ніяких претензій щодо виховання їх сина, що підтвердив і сам представник відповідача в судовому засіданні.

Тому, на думку суду батьки неповнолітнього ОСОБА_2- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно не повинні нести відповідальність перед позивачкою ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченою ст.ст.440, 446,440-1 ЦК України (1963р.), а нині ст.1178,1167 ЦК України (в редакції 2004 року) спричиненої неповнолітньому ОСОБА_5, оскільки шкода сталася не з їх вини, в зв'язку з чим вони були замінені на належного відповідача -Бабайківську ЗОШ 1-111 ступенів Царичанської райради Дніпропетровської області(а.с.218), яка в свою чергу, як встановлено в судовому засіданні згідно установчих документів - Статуту школи (а.с.134-147), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (дата проведення держреєстрації 09.08.2004 року),тобто як на час розгляду справи судом, так і на час звернення позивачки з даним позовом (06.04.2005 року) та довідки з ЄДРПОУ (128,129) являється юридичною особою, а також неповнолітнійОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_2 перебували під наглядом даного учбового закладу, в зв'язку з чим саме школа, яка є учбовим закладом і повинна нести майнову відповідальність за вчинену неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцятирічного віку, шкоду.

Також, в судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з травмою обличчя, травматичного пошкодження зубів та щелепи син позивачки ОСОБА_1 -неповнолітній ОСОБА_5 переніс вісім хірургічних операцій, в т.ч. під загальним наркозом, крім того процес лікування продовжується, зберігається необхідність проведення додаткових хірургічних операцій в майбутньому (після біологічного формування щелепи). Під час досліджень неповнолітньому ОСОБА_5 було проведено 12 рентгенівських знімків в області голови, що створює небезпеку для здоров'я в майбутньому. Також, в наслідок завданої травми щелепи та ротової порожнини в ОСОБА_5 спостерігаються постійні головні болі, з'явився дефект мови та симптоми неврологічного захворювання, в зв'язку з чим він перебуває на облікові у невропатолога. В наслідок отриманого пошкодження ротової порожнини та зубів, син позивачки - ОСОБА_5 не може повноцінно нормально харчуватися та почав відставати в навчанні, через постійне відвідування лікарень. Хлопець постійно нервує, позбавлений нормального спілкування з однокласниками. Позивачка під час перебування сина на лікуванні та в періоди проведення хірургічних операцій змушена була супроводжувати його і брати відпустку загалом на 35 днів, що підтверджується довідкою з місця роботи (а.с.12), що створювало скруту в побуті всієї сім»ї , використовувати власний автомобіль

для поїздок до лікарень в М.Дніпропетровськ, смт.Царичанку, в с.Залелія, в наслідок чого за таких обставин, крім значних витрат на лікування, транспортні послуги, придбання медикаментів, плату за проведення операцій, експертиз як її синові ОСОБА_5, так і всій сім'ї позивачки було спричинено як майнову так і моральну шкоду, що підтверджується відповідними медичними документами, чеками, квитанціями, довідками, розрахунками (а.с.8-а,8-54,55,56-92).

Відповідно до вимог ст.440 ЦК України (1963р.) шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до ст.446 ЦК України ( в редакції 1963року) якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом учбового закладу, вони несуть майнову відповідальність за шкоду , якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.

Відповідно до вимог ст.1178 ч.2 ЦК України ( в редакції 2004 року) якщо малолітня особа (яка не досягла чотирнадцяти років) завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, ці заклади зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року, №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» при вирішенні питань про відшкодування збитків, заподіяних злочинними діями неповнолітніх, вчиненими до 1 січня 2004 року, суди повинні керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР, а після 1 січня 2004 року - чинного ЦК України.

Крім того, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України в редакції 2004 року «Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності».

Тому, оскільки дані правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди (без врахування вимог збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку з інфляцією) виникли до набрання чинності ЦК України (2004р.), тому в цій частині застосовуються вимоги саме ст.ст.440, 446 ч.2 ЦК України (в редакції 1963 року).

Також, згідно п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року № 6 із змінами від 24.10.2003р. №9 «за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, згідно зі ст.446 ЦК України несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - учбові заклади, за наявністю загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК України (1963р.). При цьому слід мати на увазі, що учбові заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом .».

Тоді як, щодо задоволення вимог позивачки про збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, слід застосувати вимоги ст.1208 ЦК України (в редакції 2004 року), оскільки такі правовідносини виникли лише після набрання ним чинності, оскільки відповідно до ст.1208 ЦК України ( 2004р.) за заявою

потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я підлягає індексації на підставі рішення суду.

Крім цього, відповідно до вимог ст.440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або в іншій формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України ( в редакції 2004 року), яку і слід застосувати до відшкодування моральної шкоди, оскільки дані правовідносини як виникли до введення в дію нового кодексу, так і продовжують існувати й до даного часу, тобто після набрання чинності новим ЦК України (2004 p.), моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина ж саме навчального закладу - відповідача Бабайківської загальноосвітньої школи Царичанської райради Дніпропетровської області, неправомірність їх дій та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та шкодою, завданою позивачці ОСОБА_1 в результаті отримання її сином тілесних ушкоджень середньої тяжкості, під час перебування під наглядом навчального закладу, в судовому засіданні знайшла своє повне підтвердження, як поясненнями позивачки, представника відповідача, так і показами свідків ( ОСОБА_9 яка є директором школи, ОСОБА_10., яка була класним керівником класу в якому навчались ОСОБА_9 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_11 , яка в той день була черговим учителем на подвір»ї і не бачила навіть, що діти покинули територію школи на якій повинні були перебувати під час перерви, свідка ОСОБА_12, яка є заст.директора з навчально-виховної роботи та письмовими поясненнями ОСОБА_13-вчителя трудового навчання -а.с.158), які підтвердили, що дійсно всі вчителі несуть відповідальність за збереження життя і здоров»я дітей. Ця обставина доказана в ході судового розгляду і матеріалами цивільної справи в їх сукупності (в т.ч. актом форми Н-1 про нещасний випадок -а.с.93-94), та матеріалами про застосування примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА_2, оглянутими в даному судовому засіданні, що підтверджує в повному обсязі ту обставину, що навчальний заклад не здійснив належного контролю за неповнолітнім ОСОБА_9 в час знаходження його під їх наглядом, оскільки перерва між уроками теж являється навчально-виховним процесом.

Так, відповідно до ст.56 Закону України «Про освіту» від 11.09.2003 року до обов'язків педагогічних працівників відноситься захист дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

Згідно з вимогами ст.38 Закону України « Про загальну середню освіту» від 20.12.2005 року до повноважень загальноосвітнього навчального закладу відноситься охорона життя і здоров»я учнів (вихованців). А згідно вимог ст.10  цього закону «загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою". Відповідно до ч.5 ст.9 вказаного закону « загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення розробляє статут, який затверджується власником та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Також відповідно до ст.18 п.е Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних начально-виховних закладів України, зареєстрованих в МЮ України 02.06.1994 року №121/330 педагогічні працівники навчально-виховних закладів повинні захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. А відповідно до ст.33 даних Правил зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один із заходів стягнення : догана; звільнення.

Відповідно до Статуту Бабайківської ЗОПІ 1-111 ступенів, затвердженого 09.08.2004 року рішенням Царичанської райради №141-16/ХХ1У (а.с. 134-147, 166-173) «учні мають право на захист від будь-яких форм експлуатації, психічного й фізичного насилля» та «педагогічні працівники зобов'язані захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства».

Відповідно до наказу директора Бабайківської ЗОШ №12/40 від 03.09.03року «Про режим роботи школи» за черговим вчителем закріплено відповідальність за дотриманням дисципліни і порядку учнями на перервах(а.с.174), тоді як згідно Правил для учнів (а.с. 176) «на перерві учням забороняється залишати територію школи, бігати, галасувати».

Проте, належний контроль за дотриманням учнями, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_2 цих правил на виконання діючого законодавства про освіту та самих Правил внутрішнього розпорядку (а.с.200-204) адміністрацією школи не було здійснено, в зв'язку з чим знову ж таки Наказом директора школи №57-А від 26.09.2003 року (а.с.179) вказано, що «класним керівникам, вчителям-предметникам щоденно постійно котролювати виконання учнями Правил для учнів та інструкції з ТБ на кожному робочому місці; посилити відповідальність чергових учителів; а також класному керівникові 6-Б класу ОСОБА_10 оголошено догану за недостатній рівень проведеної роботи по виконанню учнями 6-6 класу Правил для учнів». Тобто класний керівник ОСОБА_5 дирекцією школи була притягнута до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з травмою ОСОБА_5, що також передбачено і в посадових інструкціях учасників учбового процесу (а.с. 182-197), в т.ч. чергового вчителя (а.с. 194), який чергує на подвір»ї щодо слідкування ним за дотриманням Правил для учнів та правил внутрішнього розпорядку та посадової інструкції медичної сестри (196-197), яка «несе відповідальність за охорону здоров»я учнів школи.», яка належної першої медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_5 не надала, про що свідчить і запис в журналі реєстрації нещасних випадків (а.с.208), хоча із самим неповнолітнім і був проведений вступний інструктаж з дотримання Правил техніки безпеки (а.с.209).

Також, в судовому засіданні з достовірністю встановлено і знайшло своє часткове підтвердження матеріалами справи спричинення матеріальної шкоди на суму 3594грн.48коп., яка складається з : витрат на медикаменти - 77грн. 13коп.; на оплату рентгенівських знімків - 26грн.; на оплату судмедосвідчення -15грн.97коп.; на оплату проведення судмедекспертизи - 69грн.02коп.; за оплату стоматологічних операцій - 1135грн.42коп.; вартість втраченого заробітку матері ОСОБА_1 в зв'язку з доглядом та супроводженням сина ОСОБА_5 в лікарні -315грн.; витрати на придбання бензину при поїздках власним автомобілем марки ВАЗ-21063 - 589грн.03коп.;витрати на додаткове харчування сина після операцій -234грн.65коп., в якому потребував неповнолітній ОСОБА_5, згідно медичних документів;оплату послуг адвоката - 500грн., що підтверджується квитанцією про сплату даних витрат (а.с.8а), із врахуванням індексу інфляції, яка підтверджується довідками Царичанського райвідділу статистики про рівень інфляції за 2003-2005

роки(а.с.65-66)на суму 243грн.41коп. та додаткових витрат на лікування з урахуванням індексу інфляції на суму 388грн.85коп., в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги позивачки повинні бути задоволеними.

Проте, на думку суду в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на юридичну допомогу в порядку ст.84 ЦПК України в сумі 1000грн. позивачці ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки фактична сплата цих витрат позивачкою не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, так як позивачкою надано лише договір про надання правових послуг, в якому вона лише зобов'язувалась провести оплату цих послуг, без надання підтверджуючого документа сплати цих послуг(а.с.222).

Вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 15000грн., яка на думку суду дійсно полягає в фізичних та моральних стражданнях та поневіряннях , що терпів і терпить як сам син позивачки, так і вся її сім»я через спричинене пошкодження його здоров»я, підлягають також частковому задоволенню на суму 1000грн., яка на думку суду є достатньою і справедливою. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 на думку суду слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Царичанської райради Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Бабайківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Царичанської районної ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування: матеріальної шкоди 3594грн. 48 коп., задоволивши в цій частині позовні вимоги частково, зокрема відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на юридичну допомогу в сумі 1000грн.; та стягнути - на відшкодування моральної шкоди- 1000грн., задоволивши в цій частині позовні вимоги теж частково, а всього на відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 4594грн. 48коп. В задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_8- відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.