19.07.2012

Справа № 2/0553/95/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

при секретарі Гуміровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором без номеру від 25 червня 2007 року в розмірі 15446,77 грн., в також понесені банком судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 154,47 гривень та у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.06.2007 року ОСОБА_1 25.06.2007 року отримав кредит у розмірі 10000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.08.2011 року має заборгованість -15446,77 грн., яка складається з наступного: 5843,80 грн. - заборгованість за кредитом; 6991,22 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1400,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 711,75 грн. - штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ „ПриватБанк" -Чумак С.О., якій діяв на підставі довіреності, в повному обсязі підтримав позов, надав пояснення аналогічні викладеним в ньому та просив суд ухвалити рішення згідно позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов до нього визнав частково - в сумі 5843,80 грн. та суду пояснив, що дійсно в 2007 році, він знаходився в Червоногвардійському районі біля Донбаської національної академії архітектури та будівництва, де йому працівником банку було надано банківську картку, як повідомила ця особа на картці знаходяться гроші в розмірі 10000 гривень та для активації картки йому необхідно звернутися до банківського відділення із паспортом та активувати картку, при цьому йому пояснили, що він може використовувати гроші на картці на власний розсуд за умовою, що зняту з картки суму він повинен покласти у наступному на картку. Він отримав картку, звернувся до відділення ПАТ КБ „ПриватБанк", розташоване у Ворошиловському районі міста Донецька, де йому було запропоновано заповнити анкету, в якій зазначити свої анкетні дані. Він це зробив. Але власноручно заповнив лише першу сторінку анкети, зворотну сторінку заповнював працівник банку. Анкету -ОСОБА_1 не підписував, будь-які кредитні договори із банком з підстав отримання карткового кредиту не укладав. Після цього він деякий час користувався зазначеною банківською карткою, дотримуючись умов, які йому повідомили, коли видавали картку - знімав гроші з картки, та клав гроші на неї. В наступному через те, що мав певні матеріальні труднощі, перестав класти гроші на картку, та не спростовує тверджень представника банку, що його борг становить 5843,80 грн. Але, при цьому, категорично заперечує проти стягнення з нього заборгованості за відсотки по кредиту, комісії та штрафних санкції, оскільки заяву на видачу кредиту із визначеними умовами його повернення або будь-які інші договори, які б передбачали сплату відсотків за користування кредитом та штрафні санкції він не ніколи з „ПриватБанком" не підписував. Впевнений, що його підпис в графі „Клієнт" в наданій позивачем суду заяві від 25.06.2007 року зроблено не ним, а будь-якою іншою особою, тому вважає, що позивач має право вимагати від нього лише кошти, які він зняв з картки.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, проаналізувавши та дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не оспорював та не спростовував той факт, що дійсно він отримав в ПАТ КБ „ПриватБанк" платіжну картку, з наявними на неї грошовими коштами, заповнив анкету (заяву) на видачу цієї картки та тривалий час використовував грошові кошти, що знаходилися на неї. В тому числі, відповідач не спростовував, що дійсно на цей час його заборгованість перед банком становить 5843,80 грн. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову банку щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами та штрафних санкції, відповідач пояснив, що ніяких договорів, якими б були передбачені зазначені позивачем умови повернення кредитну ніколи не підписував, тому банк має право вимагати від нього лише повернення використаних ним грошових коштів.

У подальшому, сприяючи всебічному и повному з'ясуванню обставин справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд роз'яснив особам, які беруть участь у справі їх права і обов'язки, розглянув і задовольнив клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування оригіналу заяви на видачу кредиту та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було поставлено запитання -чи дійсно підпис в заяві в графі „Клієнт" зроблено ним або іншою особою (а.с. 56).

Зміст питання для вирішення експертизи відповідно до ч. 3 ст. 143 ЦПК України було в судовому засіданні узгоджено зі всіма учасниками розгляду справи, в тому числі і з відповідачем ОСОБА_1 Метою призначення експертизи було об'єктивне з'ясування дійсних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України.

В судовому засіданні від відповідача ОСОБА_1 судом було відібрано експертні зразки його почерку, відповідачу було роз'яснено наслідки ухилення від участі при проведенні експертизи (а.с. 47-54). Матеріали цивільної справи були надіслані до експертної установи.

2 березня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертного дослідження, а саме -вільних зразків підпису ОСОБА_1 не менше, чим на 20-25 примірниках та зразків почерку не менше, чим на 10-15 аркушах (а.с. 60). Судом до відповідача ОСОБА_1 було доведено клопотання експерта та надано час для виконання його вимог.

4 травня 2012 року справу було повернуто з експертної установи до суду із повідомленням про неможливість надати висновок, оскільки необхідний матеріал до експертної установи надано не було (а.с. 62).

З цього приводу відповідач ОСОБА_1 пояснив, що в нього відсутні витребувані експертом зразки, оскільки будь-яких письмових заяв, листів, де б містилися зразки його почерку та підпису він ніколи не робив, ніколи ніяких договорів, квитанцій не заповнював, тому він неспроможній надати експерту витребувані від нього зразки почерку та підпису.

З урахуванням наведеного, на підставі принципу змагальності сторін, передбаченого ч. 3 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що відповідачем суду на надано належних відповідних доказів на спростування твердження позивача щодо наявності між сторонами правовідносин, врегульованих договором, підписаним власноручно відповідачем, через що, у свою чергу, суд вважає доведеними ці обставини позивачем в судовому засіданні належними доказами (а.с. 7, 46).

Також суд доходить до висновку про необґрунтованість заперечень відповідача стосовно того, що договір із чітким визначенням умов використання кредитних коштів між ним та позивачем у будь-якому випадку відсутній, оскільки позивачем надано суду лише нібито підписану відповідачем заяву, оскільки на зворотної сторінці вказаної заяви перед підписом в графі „клієнт" міститься письмове завірення клієнта в тому, що він ознайомився і згодне з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, своїм підписом клієнт підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження (а.с. 46 зворотна сторона).

Зазначені умови і правила є типовими, містять порядок надання ПАТ КБ „ПриватБанк" банківських послуг, за якими банківська установа надає клієнтам платіжні катки а також інші банківські послуги, зазначені в Заяві та Пам'ятці клієнта. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг, належним чином заповнена Заява підписується клієнтом та, таким чином, клієнт виявляє свою згоду, що Заява спільно із Пам'яткою клієнта (яка відповідно до примітки оформлюється лише в разі оформлення і видачі платіжної карти за кредитною схемою), Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами - складає укладений договір про надання банківських послуг (а.с. 8-9).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли та існують на цей час правовідносини, що витікають з укладеного договору, які регулюються нормами чинного цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 526, 527, 530 1050, 1054 ЦК України.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій, наведений позивачем в його позові, підтверджений в судовому засіданні наданим суду розрахунком заборгованості за договором б/н від 25.06.2007 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом -ОСОБА_1 станом на 31.08.2011 року (а.с. 5,6), позивач наполягав на стягненні заборгованості саме в такому розмірі, відповідач заперечуючи проти задоволення позову в цілому з підстав відсутності договору між ним та позивачем, конкретно розрахунок заборгованості не спростовував, будь-яких належних доказів на спростування позовних вимог в цієї частині, зокрема квитанції про сплату кредиту, суду не надавав, в зв'язку із чим, приймаючи до уваги, що розрахунок заборгованості не суперечить вимогам закону та укладеному між сторонами договору, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позову в цієї частині.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою на час ухвалення рішення вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскілки на час ухвалення судового рішення законом не передбачено як порядок сплати вказаних витрат, так і їх відшкодування.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір в розмірі 154,47 грн. (а.с. 15), якій відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає присудженню з відповідача на користь позивача разом із ухваленням судового рішення і його розмір не суперечить вимогам діючого на цей час Закону України „Про судовий збір".

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Біле Лутугінського району Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором без номеру від 25 червня 2007 року в розмірі 15446 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) 77 копійок, судовий збір в розмірі 154 (сто п'ятдесят протри гривні) 47 копійок, а всього стягнути 15601 (п'ятнадцять тисяч шістсот одну) гривню 24 копійки.

Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк „ПриватБанк" у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: