Справа № Провадження №22-ц-3137/12 22-ц/1090/3851/12 Головуючий у І інстанціїМедвідь Н.О.
Категорія45Доповідач у 2 інстанції Суханова
01.08.2012
УХВАЛА
Іменем України
25 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Коцюрби О.П., Оношко Г.М.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про розподіл майна,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, про розподіл спільно набутого майна, посилаючись на те що, між сторонами 09 лютого 1974 року був укладений шлюб. В зв'язку з погіршенням подружніх стосунків шлюб між ними був розірваний 17 лютого 2009 року.
В період шлюбу, ними було придбане наступне майно: житловий будинок, по АДРЕСА_1, вартістю - 300 000 гривень; земельна ділянка площею 0,1330 га, яка розташована по АДРЕСА_1, вартістю - 400 000 гривень;
Після розірвання шлюбу, він неодноразово пропонував відповідачці вирішити питання щодо розподілу спільно набутого майна в добровільному порядку шляхом укладення відповідного договору, але відповідач відмовилася.
Станом на сьогоднішній день у нього склалися неприязні стосунки з його колишньою дружиною і він не має можливості вільно розпоряджатися належним майном, що створює для нього труднощі в реалізації своїх прав як власника.
Тому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, вартістю - 150 000 гривень; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1330 на, яка розташована по АДРЕСА_1, вартістю - 200 000 гривень.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на: Ѕ частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, вартістю - 150 000 гривень; Ѕ земельної ділянки площею 0,1330 га, яка розташована по АДРЕСА_1, вартістю - 200 000 гривень. Одночасно припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1330 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідачку.
Відповідачка посилається що, під час спільного сумісного життя з позивачем, ними, як подружжям, крім зазначеного вище майна, був придбаний автомобіль марки Ауді-А6 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, грошова вартість якого на грудень 2011 року складає 80 000 гривень та були накопичені грошові кошти в розмірі 1 500 000 гривень.
Автомобіль марки Ауді-А6 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, грошова вартість якого на грудень 2011 року складає 80 000 гривень та грошові кошти в розмірі 1 500 000 гривень відповідачка також, на підставі вимог діючого законодавства, відносить до спільного сумісно нажитого майна.
Спірним автомобілем позивач продовжує користуватися на свій розсуд.
Що стосується грошових коштів, то позивач самовільно вилучив їх з спірного житлового будинку , де вони зберігались та, 27 лютого 2009 року, без узгодження з нею, придбав за грошові кошти, які є спільними сумісно нажитими, - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по вулиці Софіївській, 1, в селі Хотів. Києво-Святошинського району, Київської області у громадянки ОСОБА_4.
Відповідачка вважає, що вона має право на 1/2 частини грошової вартості автомобіля марки Ауді-А6 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто на 40 000 та на 1/2 частину від загального розміру спільних грошових кошів, незаконно, самовільно та одноосібно витрачених 27.02.2009 року позивачем на придбання житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2, тобто на 1 500 000 : 2 = 750 000 гривень.
Тому просила визнати за ОСОБА_3 право власності на: автомобіль марки Ауді-А6 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов'язавши сплатити ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в розмірі 40 000 гривень; 1/2 частини спільних сумісно нажитих грошових коштів у розмірі 750 000 гривень;
Визнати за ОСОБА_2 право власності на: Ѕ частину спільних сумісно нажитих грошових коштів у розмірі 750 000 гривень. Судові витрати покласти на ОСОБА_3.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1330 га по АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1330 га по АДРЕСА_1.
В решті позову відмовлено.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Ауді А6, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 120 грн. 46 коп. за 1/2 частину автомобіля.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій вона просить рішення суду змінити та задовольнити повністю її зустрічні позовні вимоги.
Колегія суддів вислухавши оповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги у зв»язку з наступними обставинами.
Судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами 09 лютого 1974 року був укладений шлюб, про що свідчить реєстраційний запис № 6846, який розірваний 17.02.2009 .
В період шлюбу, сторонами було придбане наступне майно: житловий будинок, по АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1330 га, яка розташована по АДРЕСА_1 вартістю Також сторонами був придбаний автомобіль марки Ауді-А6 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Апелянт не заперечує проти висновків суду, щодо зазначеного у позові позивача, майна, натомість посилається на те, що під час шлюбу у неї та позивача були накопичення у розмірі 15000000 грн., які вони зберігали в будинку та які позивач за первісним позовом нібито витратив на власні потреби -на придбання нерухомого майна. Але не знайшло свого підтвердження, що сторонами були накопичені грошові кошти в розмірі 1 500 000 гривень.
Ні в судовому засіданні у першій інстанції, а ні у апеляційній інстанції, апелянт не надала жодних доказів того, що зазначена нею сума дійсно була накопичена під час шлюбу сторін, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення її позову у повному обсязі.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктами права спільної сумісної власності можуть бути будь-які речі.
Відповідно до статті 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Після розірвання шлюбу право спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу не припиняється.
Стаття 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (стаття 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (стаття 71 СК України).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вимагаючи стягнення з позивача 40000 гр. за 1/2 частину автомобіля, апелянт не надала доказів, які б підтвердили цю вартість., також щодо «накопичених грошових коштів в розмірі 1 500 000 гривень», апелянт не надала будь-яких доказів існування вказаних коштів, а також доказів, що вказані кошти були вилучені позивачем зі спірного будинку.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про припинення права власності позивача на 1/2 частину будинку не грунтується на законі.
Тобто апелянт не довела тих обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, не надалиа докази в обґрунтування своїх вимог, не спростувала тих обставин на які посилалися позивач та представники його в обґрунтування своїх вимог, що є їх обов»язком, відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України .
Отже, колегія суддів, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшла висновку про не обґрунтованість та не доведеність апеляційної скарги.
Рішення суду обґрунтоване та підстав для його скасування, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді