РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 2608/6025/12
пр. № 2/2608/3965/12
16 липня 2012 року Святошинський районний суду м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С., при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
19.03.2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31.01.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору № DNH4KP50630131 надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 1818,70 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.04.2007 року. Відповідач прийняті на себе за договором кредиту зобов'язання щодо своєчасного його погашення не виконувала, допустила виникнення заборгованості станом на 02.03.2012 року в розмірі 21766,57 грн., яка складається з наступного: 1775,36 грн. заборгованість за кредитом; 7271,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 11207,38 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1012,69 грн. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача загальну суму боргу за договором кредиту в розмірі 21766,57 грн., а також понесені судові витрати: судовий збір 217,67 грн.
Згідно умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, однак, в судове засідання 16.07.2012 року не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що вона дійсно 31.01.2006 року мала намір оформлювати кредит на придбання мобільного телефону, для чого підписала заяву в позичальника, і мала його отримувати на умовах, які зазначені у заяві, яку вона особисто підписувала на одному аркуші. З «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам»її ніхто не знайомив та вона їх не підписувала. Про те, що за використання та неповернення кредитних коштів цими Умовами передбачена додаткова відповідальність їй ніхто не повідомляв. Після оформлення документів представник банку відповів їй, що пакет документів передасть в офіс на розгляд керівництва і після прийняття рішення зателефонує їй. В той же день він зателефонував і повідомив, що в наданні кредиту відмовлено. Крім того зазначила, що вона особисто ні яких коштів в банку не отримувала і телефон в магазині не отримувала. Вона звернулась в магазин «Фокстрот»показавши копію рахунку-фактури № ФБ-225 від 31.01.2006 року, і попросила надати інформацію чи продавався за цим рахунком-фактурою № ФБ-225, мобільний телефон Nokia 7610, на що отримала відповідь, що не продавався, а надати підтверджуючі документи, про те, що за рахунком-фактурою № ФБ-225 від 31.01.2006 року, мобільний телефон Nokia 7610 не продавався він відмовився, сказавши, що надасть таку інформацію на запит органів МВС.
02.03.2010 року вона звернулась до органів МВС, для того щоб отримати відповідний документ з магазину «Фокстрот»про те, що за рахунком-фактурою № ФБ-225 від 31.01.2006 року, мобільний телефон Nokia 7610 не продавався. На що, магазин «Фокстрот», надав відповідь, що 01.02.2006 року товариством АКБ «Приватбанк»було перераховано грошові кошти у розмірі 1399,00 грн., проте ні ОСОБА_2 не зверталась до магазину з вимогою про надання їй згідно рахунку-фактури № ФБ-225 від 31.01.2006 року, мобільний телефон Nokia 7610, ні АКБ «Приватбанк»не звертався до магазину з вимогою про повернення зайво сплачених коштів.
Телефон, який вона хотіла придбати, вона придбала, але в іншому магазині «Мобілочка». Протягом всього часу банк ні разу їй не нагадав, що у неї є борги по кредиту, тому вона вважала, що у неї не має ніякого кредиту. Просить в позові відмовити.
Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідачка мала намір отримувати кредит виключно на умовах, які передбачені у заяві позивача, з якими вона ознайомлювалася та підписувала. З додатковими «Умовами надання споживчого кредиту»її ніхто не знайомив та вимоги позивача, які ґрунтуються на цих умовах незаконні. Більш того, цими Умовами передбачена подвійна відповідальність кредитора за невиконання обов'язків у вигляді пені та штрафу, а сама пеня не відповідає вимогам закону, оскільки перевищує подвійну ставку НБУ. Крім того, відповідач просить застосувати до спірних стосунків строк позовної давності.
Суд, проаналізувавши пояснення сторін, проаналізувавши надані по справі докази: розрахунок заборгованості за кредитом, заяву позичальника № DNH4KP50630131, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, правовстановлюючі документи позивача та інше вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.01.2006 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір кредиту № DNH4KP50630131 відповідно до якого останній був наданий кредит в розмірі 1818,70 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 30.04.2007 року включно.
Кредитним договором № DNH4KP50630131 передбачено, що відповідач доручила Банку без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 1399,00 грн. на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ТОВ «Фламенко», а також комісію компанії, зазначену в п.2.2 Умов.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №DNH4KP50630131 відповідачка свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту станом на 02.03.2012 року в розмірі 21766,57 грн.
Судом досліджені надані позивачем Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які на твердження позивача, є невід'ємною частиною до договору кредиту.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Як встановлено в судовому засіданні вищевказані «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам»не підписані відповідачкою, а тільки представником банку. Як стверджує відповідачка у судовому засіданні її з цими Умовами ніхто не ознайомлював та їх копію не передавав. Позивач не надав суду доказів, які б підтвердили факт того, що відповідачка була ознайомлена з зазначеними «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам», була з ними згодна та отримала копію цієї невід'ємної частини договору, що є грубим порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».
Як встановлено в судовому засіданні зазначені «Умови надання споживчого кредиту»є суттєвим доповненням до самого договору кредиту та істотно змінюють обов'язки позичальника, у порівнянні з основним договором. Таким чином, відсутність підпису відповідача під зазначеними Умовами є порушенням письмової форми укладення договору та свідчить про те, що викладені Умови не були прийняті відповідачкою.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що заява позичальника, яка одночасно є і договором кредиту, містить у собі застереження, відповідно до яких відповідачка була ознайомлена та згодна з «Умовами надання споживчого кредиту», що були надані їй у письмовій формі окремо. Зазначене застереження не місить ніяких даних щодо того, які саме Умови були надані відповідачці для ознайомлення та чи відповідають вони тим Умовам, які надані позивачем суду як доказ.
Таким чином, у судовому засіданні доведений факт того, що відповідачка уклала договір кредиту з позивачем виключно на умовах, які визначені у заяві позичальника №DNH4KP50630131.
У судовому засіданні відповідачка та її представник просили застосувати до спірних правовідношень позовну давність.
Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що сторонами була збільшена позовна давність до п'яти років, оскільки зазначена зміна тривалості позовної давності була викладена не в основному договорі, якій підписаний обома сторонами, а в Умовах надання споживчого кредиту, які укладені з порушенням ст.259 ЦК України, і відповідачкою не підписувались та є недійсними.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.
Згідно зі ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до п. 31 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року №5, роз'яснено що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Як встановлено в судовому засіданні строк виконання за кредитним договором від 31.01.2006 року між позивачем та відповідачем встановлений не пізніше 30.04.2007 року.
Таким чином суд вважає, що на момент пред'явлення позову позивачем був пропущений строк позовної давності, у зв'язку з чим, враховуючи клопотання відповідача та представника відповідача про застосування строків позовної давності, на підставі ст.267 ЦК України це є підставою для відмови у задоволені позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257, 259, 261, 267 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», п. 31 постанови №5 пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року, суд, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 179, 212, 214, 215, 223, 292, 294 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник