Справа №1807/1781/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярмак
Номер провадження 10/1890/248/12 Суддя-доповідач - Безверхий
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Безверхого О. М.,
суддів - Філонової Ю. О., Сахнюка В. Г.,
з участю прокурора - Степаняна С.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 червня 2012 року, якою скаргу ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на постанову Конотопського МВ ГУМВС України в Сумській області від 26 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, - залишено без задоволення, -
ВСТАНОВИЛА:
У поданій до суду скарзі в порядку ст. 236-1 КПК України, ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 поставили питання про скасування вищезазначеної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2010 року та прохали вирішити ряд інших питань, які не відносились до предмету розгляду у цій справі.
Розглянувши справу, Конотопський міськрайонний суд у винесеній постанові прийняв рішення про відмову в задоволенні вказаної скарги ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3
Суд умотивував своє рішення тим, що орган дізнання провів перевірку за скаргою ОСОБА_2 про злочин щодо ОСОБА_4 з дотриманням вимог ст.ст. 22, 94, 97,99 КПК України та вірно встановив, що ОСОБА_2 юридично не був власником водопровідної комунікації до свого будинку, й ОСОБА_4 не працював на посаді директора Конотопського КП «ВУВКГ» у 1988 році, коли до комунікації водопроводу було підключено будинок АДРЕСА_1, в якому мешкала сім'я ОСОБА_5 та у 2006 році, коли з ОСОБА_6 укладався договір з надання послуг на водопостачання, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 шляхом зловживання службовим становищем привласнив належне ОСОБА_2 майно ( водопровідні комунікації) , яке використав для отримання прибутку через підключення до водопроводу 8 квітня 1988 року ОСОБА_5, є безпідставними, відмовивши в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 на підставі ст.6 ч.1 п.2 КПК України за відсутністю складу злочину.
У поданій апеляції скаржник ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 прохають скасувати вищезазначену постанову Конотопського міськрайонного суду від 1 червня 2012 року, як незаконну.
Як на підстави для скасування постанови суду в апеляції вказано, що судом першої інстанції було допущено однобічність і неповноту судового слідства, істотні порушення кримінально- процесуального закону, факти фальсифікації і підробки матеріалів справи та незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню.
Зокрема, на обґрунтування таких доводів апеляції в ній зазначено, що незважаючи на подані ще раніше їх клопотання в судовому засіданні не були допитані як свідки 10 вказаних ними осіб ( ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16), які могли засвідчити факт прокладання ОСОБА_2 водопровідної комунікації до свого будинку власними силами за свої кошти. Не були досліджені і факти неправомірного підключення комунальним підприємством «ВУВКГ» без дозволу ОСОБА_2 до прокладеної ним водопровідної комунікації інших споживачів з метою отримання незаконних прибутків. Залишено без розгляду як доказ і висновок спеціаліста щодо підроблення підпису ОСОБА_2 у графі « споживач» договору з КП « ВУВКГ» № 100349 від 28 вересня 2006 року.
Також в апеляції стверджується, що Конотопським міськрайонним судом було прийнято рішення виключно щодо перевірки постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2010 року дільничного інспектора міліції ОСОБА_17, у той час коли скаржник і його представник зверталися зі скаргою на неправомірні дії працівників міліції ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, пов'язані з внесенням ними до цієї постанови завідомо неправдивої інформації, у зв'язку з чим ставили питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Крім того, в апеляції зазначено, що представник скаржника - ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена судом про розгляд справи 1 червня 2012 року, що суддя Ярмак О.М. приймала не в нарадчій кімнаті рішення про відвід прокурора, а про розгляд заявленого відводу цьому судді скаржника і його представника не було поінформовано. Їх теж не було поінформовано про виготовлення протоколу судового засідання та не надано можливості ознайомитися з ним, а скаржнику ОСОБА_2, який є інвалідом 1 групи, не надіслано роздруківок записів судових засідань.
Скаржник ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 до своєї апеляції також додали письмові зауваження на протокол судового засідання від 1 червня 2012 року ( а.с.215-220), які не розглядалися, оскільки суддя Ярмак О.М., котра одноособово розглядала справу, з 2 липня по 20 серпня 2012 року перебуває у щорічній та додатковій відпустках ( а.с. 226).
Вислухавши доповідь судді про суть постанови суду першої інстанції та доводів зазначеної апеляції щодо оскарження цієї постанови суду, думку прокурора про законність постанови суду і залишення її без зміни, а також перевіривши матеріали справи й вважаючи, що неявка в засідання апеляційного суду скаржника і його представника не є перешкодою для розгляду справи по суті, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що вказана апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перш за все, колегія суддів вважає можливим провести апеляційний розгляд справи при відсутності скаржника і його представника, які не явились в засідання суду апеляційної інстанції, хоча вони заздалегідь були повідомлені апеляційним судом в установленому ст.ст. 254 ч.3, 361 КПК України порядку про призначення справи до розгляду на 19 липня 2012 року, а скаржнику ОСОБА_2, окрім того, особисто було зачитано та вручено ще одне таке повідомлення, в якому йому в його ж інтересах було роз'яснено, що він як скаржник при необхідності має сам вжити відповідних заходів для участі свого представника або захисника в засіданні апеляційного суду на означену дату, але ні від нього, ні від представника не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, неявка скаржника ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 в засідання суду апеляційної інстанції відповідно до ч.3 ст. 362 КПК України не є перешкодою для розгляду справи, а апеляційний суд має можливість об'єктивно розглянути цю справу на підставі наявних у ній матеріалів та ретельної перевірки викладених доводів апеляції.
ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3, керуючись ст. 236-1 КПК України, подали скаргу до суду, оскарживши саме постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2010 року ( а.с.1-3). Зі змісту цієї постанови видно, що її було винесено дільничним інспектором міліції ОСОБА_17, перевірено - начальником служби ДІМ - ОСОБА_18 і затверджено виконуючим обов'язки начальника Конотопського міськвідділу внутрішніх справ - ОСОБА_19
Суд першої інстанції при судовому розгляді належним чином дослідив витребувані матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, відповідно до них перевірив доводи скарги й дійшов правильного висновку, що вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є законною і обґрунтованою. Тобто, ніяких неправомірних дій з боку вказаних працівників міліції у зв'язку з проведеною перевіркою та винесеною постановою суд не знайшов, а тому і підстав для застосування заходів реагування для притягнення їх до відповідальності у суду не було.
При судовому розгляді ОСОБА_2 не було представлено ніяких правовстановлюючих документів на підтвердження його права приватної власності на водопровідну комунікацію. Тому, за дослідженими матеріалами перевірки органу дізнання суд дійшов обґрунтованого висновку, що він такого права власності не набув, а твердження скаржника і його представника про привласнення ОСОБА_4, належного ОСОБА_2 майна та використання його для отримання прибутку шляхом незаконного підключення інших споживачів є безґрунтовними.
Так, судом було встановлено, що ОСОБА_4 почав працювати директором Конотопського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства» з вересня 2008 року, а тому вимоги скаржника про порушення проти ОСОБА_4 кримінальної справи за підключення останнім до його водопроводу 8 квітня 1988 року ОСОБА_5 є теж безпідставними.
Суд визнав не відповідаючими дійсності і твердження ОСОБА_2 про укладення ОСОБА_4 у вересні 2006 року фіктивного договору на централізоване водопостачання між КП «ВУВКГ» з ОСОБА_5, який помер у лютому 2006 року, оскільки такий договір у дійсності укладався, але між іншим директором вказаного підприємства та дружиною померлого - ОСОБА_6
Суд перевірив й твердження ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 про те, що працівники міліції начебто приховали висновок спеціаліста щодо підробки підпису ОСОБА_2 у фіктивному, на їх думку, договорі про надання послуг з централізованого водопостачання , укладеного з КП «ВУВКГ» 28 вересня 2006 року, тобто ще до призначення на посаду директора ОСОБА_4
Такий договір є в матеріалах перевірки органу дізнання, а висновок спеціаліста № 18 датований 2 червня 2010 року і долучений до цих же матеріалів перевірки вже після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 травня 2010 року. Цей висновок не є категоричним, а є вірогідним. У ньому зазначено, що у договорі підпис від імені ОСОБА_2 виконаний , вірогідно, не ним самим, а іншою особою. Вказаний договір ніяких негативних наслідків для ОСОБА_2 не мав в не має, оскільки він , як інвалід війни 1 групи, має 100% безстрокову пільгу по оплаті за водопостачання.
Інші доводи апеляції на думку колегії суддів теж є непереконливими.
Так, недопитування судом 10 свідків, які могли засвідчити про прокладення ОСОБА_2 водопроводу до свого будинку за його власні кошти, не може вважатися однобічністю і неповнотою судового слідства, оскільки у кримінальному судочинстві суд не встановлює право приватної власності, а таке право набувається в порядку, визначеному законом, як це зазначено у ст. 41 Конституції України.
Суд першої інстанції три рази відкладав розгляд справи через неявки скаржника і його представника ( а.с. 67, 110, 136), а про дату чергового розгляду справи на 1 червня 2012 року вони теж належним чином були повідомлені ( а.с. 137-141, 142-144) й представник ОСОБА_3 спочатку брала участь у цьому судовому засіданні.
Твердження ОСОБА_3 про те, що суддею Ярмак О.М. на порушення закону її клопотання про відвід вирішувалось не в нарадчій кімнаті, спростовуються даними протоколу судового засідання ( а.с. 192) та складеним актом, згідно якого після повернення головуючого - судді з нарадчої кімнати ОСОБА_3 покинула зал судового засідання та приміщення суду ( а.с. 196).
У протоколі судового засідання зазначено про дату його виготовлення, право і строки на ознайомлення з ним і подачу на нього зауважень учасниками судового розгляду, а у ч.1 ст. 87-1 КПК України визначено, що протокол судового засідання повинен бути виготовлений не пізніше 7 діб з дня закінчення судового розгляду справи. Тому, при наявності бажання ОСОБА_3 мала реальну можливість прибути до суду та ознайомитися з протоколом судового засідання , а не апелювати що їй не надали можливість з ним ознайомитися.
Скаржник ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3, як видно зі справи не звертались до суду ні усно, ні письмово з питання видачі їм копії технічного запису судового процесу. А тому це питання судом не вирішувалось й порушення закону суд не допустив.
Подані апелянтами письмові зауваження на протокол судового засідання від 1 червня 2012 року по суті та змісту не є письмовими зауваженнями, в розумінні положень ст. 88 КПК України, оскільки вони з цим протоколом не ознайомлювалися й у даних зауваженнях не вказують про конкретні факти допущеної неповноти чи неправильності фіксації перебігу судового розгляду або вчинення при цьому окремих процесуальних дій. А тому, названі зауваження були взяті до уваги апеляційним судом при розгляді справи як доповнення до їх апеляції.
Отже, за результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаючи її законною і обґрунтованою.
Тому, керуючись ст.ст. 362, 365 , 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 червня 2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на постанову Конотопського МВ ГУМВС України в Сумській області від 26 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на цю постанову суду першої інстанції - без задоволення.
СУДДІ:
Безверхий О. М. Філонова Ю. О. Сахнюк В. Г.