Справа №22-ц-1443 2006 р.                                           Головуючий у 1-й інстанції Мітенко В.М.

Категорія 44                                                                  Суддя-доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

18 жовтня 2006 року                                                                              м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

судців               - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, представника 3-ї особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Буринського районного суду від 27 липня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Буринська міська рада, про захист права на безпечні умови побуту та відпочинку,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, просить вказане рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі зазначалось, що суд неправильно з'ясував обставини справи, неправильно дослідив і оцінив докази.

Рішенням Буринського районного суду від 27 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, позивачку, яка просила скасувати рішення суду, відповідачку та представника третьї особи, які просили залишити рішення суду без зміни, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 належить кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, розташоване в АДРЕСА_2, в якому використовується звуковідтворювальна апаратура.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами.

Згідно протоколу НОМЕР_1 вимірювання шуму та вібрації Путивльської районної СЕС від 11 липня 2005 року на момент проведення замірів рівень звукового тиску в будинку позивачки не перевищував допустимих рівнів (а. с.66-69).

14 листопада 2005 року з 22 год. 30 хв. до 23 год. 00 хв. лабораторією ЕМП та інших фізичних факторів Сумської обласної станції проведено виміри шуму житлових кімнат у будинку АДРЕСА_3 і встановлено, що фактичні рівні звукового тиску, а також еквівалентні рівні звуку в житлових кімнатах відповідають вимогам "Санитарных норм допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на територии жилой застройки" НОМЕР_2 у нічний час і становить 20-22 дБа при нормі не вище 30 дБа, що не суперечить вимогам ст. 24 Закону України України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (зі змінами) (а. с. 71).

08 липня 2005 року дільничним інспектором Буринського РВ УМВС України в Сумській області Гавриленком Є.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 182 КУпАП, у зв'язку з тим, що 28 липня 2005 року близько 2 години ночі в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 грала музика, чим порушено тишу в громадському місці й вказаний протокол та прикладені до нього пояснення інших мешканців будинків направлено на розгляд адміністративної комісії Буринської міської Ради, яка при розгляді адмінсправи дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 182 КУпАП, про що було винесено постанову від 25 липня 2005 року.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 27 вересня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2005 року, відмовленно в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до голови адміністративної комісії Буринської міської Ради народних депутатів про визнання недійсною вказаної вище постанови від 25 липня 2005 року про закриття справи відносно ОСОБА_4 (а. с 5-6, 9).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не надав суду ніяких доказів на підтвердження своїх вимог про порушення своїх особистих прав.

Не можна погодитись з доводами апелянта про те, що суд не вірно вирішив спір застосувавши "Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях жилих і громадських будинків і на території житлової забудови" №3077-84 МОЗ СРСР, а необхідно було б застосовувати чинні на цей час "Санітарні норми допустимої гучності звучання звуковідтворювальної апаратури і звуковідтворювальних пристроїв у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках" №4396-87 МОЗ СРСР.

При цьому слід врахувати, що як "Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях жилих і громадських будинків і на території житлової забудови" №3077-84 так і "Санітарні норми допустимої гучності звучання звуковідтворювальної апаратури і звуковідтворювальних пристроїв у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках" №4396-87 є діючими на цей час і вони регулюють норми допустимого шуму одні в жилих приміщеннях - це норми 1984 року, а норми 1987 року - у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках.

Доводи скарги висновків суду також не спростовують і не містять даних, які б давали підстави вважати, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія вважає його законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,313,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Буринського районного суду від 27 липня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.