ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/6414/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлани Василівни
при секретарі судового засідання Бринза О.В.;
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Прокопенко О.Л. (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1314 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
07.06.12р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1), в якому позивач просить визнати протиправними дії військової частини А 1314 щодо не проведення в повному обсязі остаточного розрахунку при звільнені його з військової служби по грошовій компенсації за неотримане ним речове майно; зобов'язати військову частину А 1314 у зв'язку із звільненням його з військової служби, здійснити остаточний розрахунок по грошовій компенсації за неотримане речове майно, відповідно до вимог п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на загальну суму 6 204 грн. 82 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині А 1314, де перебував на всіх видах забезпечення, у тому числі і на речовому забезпеченні. Його було звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я та виключено з особового складу частини. При звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію, згідно виданої відповідачем довідки № 45 від 29.12.2009 року на отримання грошової компенсації замість речового майна на суму 6 204,82 грн. Листом від 26 квітня 2012 року №207 його повідомлено про відмову у виплаті належної компенсації у зв'язку з відсутністю грошей. Позивач вважає, що такі дії порушують його законні права та не відповідають ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р., якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час».
Ухвалою суду від 11.06.2012р. відкрито провадження у справі №2а/0470/6414/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2012р.
В судовому засіданні представником відповідача надано суду клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи його тим, що позивач подав позовну заяву після закінчення строків звернення до суду, передбачених ст.. 99 КАС України .
Ухвалою суду від 26.06.2012 року відповідачу відмовлено в задоволені вказаного клопотання та визнано пропущений позивачем процесуальний строк звернення до суду пропущеним з поважних причин та поновлено його.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити; відповідач заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши присутніх позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволення з наступних підстав:
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А 1314 і 25 серпня 2009 року; був звільнений зі служби на підставі ст. 26, ч. 6 п. «б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р.
Відповідно до довідки № 45 від 29.12.2009 року, виданої військовою частиною А 1314, про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас, сума до виплати складає 6 204,82 грн. Правильність обчислення цієї суми сторонами не заперечується.
24 квітня 2012 року позивачем командиру військової частини А 1314 подано заяву, в який він просив зобов'язати начальника ФЕВ військової частини А 1314 здійснити остаточний розрахунок з ним при звільненні з військової служби шляхом виплати йому грошової компенсації замість речового майна в сумі 6 204 грн. 82 коп.
На дану заяву позивачу надіслано лист №207 від 26.04.2012 року, в якому зазначено, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням за напрямком речового забезпечення військ, кошти для виплати грошової компенсації замість речового майна протягом 2011-2012 років військовій частині А 1314 не виділялись та не надходили. Для витребування заборгованості в сумі 6204 грн. 82 коп. відправлено заявку на ім'я начальника речової служби командування Сухопутних військ Збройних Сил України №1314/168 від 26.04.2012 року. Після надходження коштів розрахунок з позивачем буде проведено в першу чергу та в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям і членам їх сімей відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 даного Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам
військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444 відновлено право на грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Відповідно до п. 27 Постанови № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
На день підписання наказу про звільнення зі служби з 07 вересня 2009 року позивач мав передбачене цим Положенням право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість не отриманого речового майна.
Щодо строку звернення до суду, на пропуску якого наполягає відповідач, то суд вважає, що такий пропущено з поважних причин, про що зазначено в ухвалі суду від 26.06.12р., а посилання відповідача на те, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту виключення позивача з списків особового складу військової частини, помилковим.
Відповідно до п. 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:
- незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
- незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Відтак, цим Законом передбачено право оскаржити бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невидане речове майно в позасудовому порядку.
Як вбачається зі справи, позивач скористався правом звернення до відповідача щодо виплати належної йому матеріальної компенсації і в даному випадку строк звернення до суду слід відраховувати з моменту отримання відповіді на звернення позивача.
Доводи відповідача на відсутність кошторисних призначень, як причину невиплати компенсації, суд вважає необгрунтованими.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Аналогічна позиція висловлена у Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 року по справі «Жовнер проти України».
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що оскаржувані дії відповідача є необґрунтованими, тобто вчиненими без урахування усіх обставин, що мають значення.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Від-так, позов слід задоволити в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (62,05 грн.) відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адмністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 1314 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправними дії військової частини А 1314 щодо не проведення в повному обсязі остаточного розрахунку при звільнені його з військової служби по грошовій компенсації за неотримане ним речове майно.
Зобов'язати військову частину А 1314 у зв'язку із звільненням його з військової служби, здійснити остаточний розрахунок по грошовій компенсації за неотримане речове майно, відповідно до вимог п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на загальну суму 6 204 грн. 82 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 62,05 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 червня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук